Розділ 4. Наступний день

 Привіт новий день. Пробудження вдалося на славу. На роботі все ж екстренно вчора перенесла відвідувачів до інших майстрів, а декого прийняла і прийняла, справедливо розуміючи, що найближчими днями невідомо чи вийду на роботу взагалі. 

  Тренування ніхто не відміняв, тому дягнула спортивну форму і пішла на пробіжку. Виходжу в маєчці й шортиках та застигаю згадуючи вчорашню розмову. Вчора ми весело поспілкувалися, але судячи з усього, що буде сьогодні на ініціації, ніхто не знає. Відчуваю щось цікаве...

 - Лео? - гучно кличу на березі.

Він привітно помахав, знаходячись в якійсь асані йоги.

 - Пішла бігати, пів години в мене є? - ствердно киває. - Супер.

 Відчуття кайфу від того, що тіло сильне, витривале, швидке та вправне, варті того, щоб рано прокидатися. Тому анітрохи не хвилюючись, залишила чоловіка, вже не дивуючись його присутності і сама пішла отримувати порцію ранкових ендорфінів. Саме так, спершу потурбуватися про себе. Решта справ не важливі, якщо ти хвора й слабка. 

 Півгодини пролетіли мов за секунду. Моє мокре від поту обличчя демонструвало повне задоволення собою. Підійшла до дверей будинку та побачила, як Лео натягує свіжу сіру футболку поруч з автомодом. А нічого так спина, вражає. Безумовно він в гарній формі.

 - Привіт ближче. - розвертається й дивиться мені прямо у вічі - В нас є близько години, щоб прийняти душ та поснідати. Вистачить?

 - Так, чудово. - тактовно пропустила його “нас” поруч зі словом душ - Тоді я до ванної кімнати.

 - Приготую сніданок. - додав він, розвертаючись до столу й викладаючи інгредієнти з власного пакунку, який напевно прихопив із собою з автомоду.

Я, вражено застигла на якусь мить, але сама висмикнула свої очі від цього дійства. Досить, пора в купатися,в холодній воді бажано. Вийшла в халаті і зав'язаним у хвіст чистим, сухим волоссям. Чоловік саме спілкувався по мейлону та завершував сервірувати стіл. Омлет, тости з авокадо. Мммм, знайшов, як підкорити дівчину - через шлунок. 

 - Дякую, все зрозумів. О десятій будемо. - Поклав слухавку та сів навпроти. - Налітай! 

 - Дуже люб'язно з твого боку. Смачного. - Щиро промовила і з цікавістю почала смакувати страви. В міру спецій, дуже сподобалося.

 - Який напій будеш ? - Запитую і починаю готувати собі пряний чай.

 Замість відповіді він підвівся й підійшов до мене, взяв в шафі над моєю головою найбільшу чашку та поставив на стіл. Вода все ще грілася, а Лео так і продовжував стояти дуже близько, майже торкаючись мене. Ось пролунав сигнал про готовність рідини. Він насипав собі того ж, що і я, після чого залив обидві чашки окропом.  Й досі перебуваючи надміру близько.

 Я розвернулася, відчуваючи запах осіннього листя, що огортав мужню постать, взяла чашки і поставила на стіл. Знову занурилася в аромат, коли діставала з полички, поруч з Лео, спеції та згущене молоко. Сіла на стілець, бо ноги не контролювала більше й додала всього по черзі. Цей красень зводить мене з розуму! Або в мене давно не було чоловіка, або це дія невідомих феромонів.

 - До справи. - підняв руки вгору Леоден та сів за стіл. - Стосовно одягу, потрібно щось святкове, але ніжне. Ніби ти наївна дівчина, якої не варто брати до уваги. Створити ілюзію легкості та романтичності. 

 - Зрозуміло. Що ще, макіяж ?

 - Не багато, все у рамках образу. І бажано без підборів, про всяк випадок. - додав Лео виконуючи потужні ковтки гарячого напою.

 - Буде зроблено! - доповідаю, мовляв, ти все контролюєш.

 Узяла свою чашку, швидко омила та пройшла до шафи за ніжною, білою сукнею. Я ж майбутня світла фея? Маю зустрічати силу в світлому вбранні, чи не так ? А в середині все тремтіло від передчуття.

Час для пригод настав. Що б обрали ви? 

Звичну буденність чи розкрити власний потенціал на повну?