Глава 3.1 Ранкова бесіда.

О сьомій ранку я вже бігла парковою алеєю. Прохолодне повітря приємно освіжало після вчорашнього дня, а ритмічний стукіт кросівок допомагав упорядкувати думки.

Ініціація. Камені Сили. Леоден. Особливо останній пункт чомусь вперто не хотів залишати мою голову.

Завернула за поворот і мало не врізалася в чоловіка, який саме сходив з доріжки. Що? Він?

- Чому ти тут? - здивовано вигукнула я.

- Привіт, Іренель, - приязно відповів Леоден. - Полюбляю плавати, поки немає багато охочих.

І поглянув так, ніби в цьому немає нічого незвичайного. Перевела погляд на його спортивну сумку, потім на озеро, знову на нього. Якось не схоже на випадковість.

- Ти бігаєш? — додав чоловік, ніби це і так було непомітно.

- Тренуюся.

- У цьому парку?

Я примружилася.

- Як бачиш. - спокійно сказала, нагадуючи собі, головне - тримати себе в руках.

- Виявилося, що і я сьогоднішній ранок присвячую цьому заняттю. Гарного початку дня! - побажав, весело підморгнувши.

Чоловік абсолютно спокійно пішов далі до озера, де почав знімати спортивний костюм. У самих плавках для купання він неспішно пройшов до води, жодного разу не повернувшись.

- От позер, - прошепотіла я, проводжаючи очима міцну спину нахаби. - Ну добре, я це запам’ятаю.

Різко відвела погляд та побігла.

- Іренель. - почула його вигук.

Озирнулася на ходу. Він стояв у воді й дивився на мене з тією самою нахабною усмішкою.

- Ти ж не думала, що я прийшов сюди через тебе?

- Навіть не припускала, - вигукнула роздратовано.

- До зустрічі, - відсалютував Леоден і ефектно пірнув у воду.

Кілька секунд я дивилася йому вслід.

Зрештою, у мене тренування. І я зовсім не збираюся дозволяти одному темному фею збивати мені режим.

Добігаючи додому, придбала в магазині продукти для ситного сніданку. Прийняла душ та приступила до приготування їжі. 

Обожнюю готувати. Мене це розслабляє, заворожує і, звісно, чимось нагадує масаж. Ті самі послідовні рухи, зосередженість на процесі й відчуття, що поступово створюєш щось хороше власними руками.

Поки сніданок готувався, знайшла блокнот і ручку, написала кілька питань. Якщо вже погодилася на цю авантюру, то хочу розуміти, у що саме вплуталася.

Королівство Фей, їхні правила, здібності, ініціація, Камені Сили… Для мене все це було абсолютно новим. Я не знала практично нічого про їхній світ і тим більше не уявляла, що саме чекає на мене далі. Тож вирішила: слухатиму уважно і записуватиму все, що може знадобитися.

Коли озирнулася на годинник, уже була без однієї хвилини дев’ята. Саме в цю мить пролунав дзвінок у двері. Я завмерла на секунду і пішла до дверей.

Від усміхненого ранкового плавця не залишилося й сліду. Леоден був серйозний, зібраний, зосереджений. Вдягнений у чорні штани й легку темну сорочку з коротким рукавом, він виглядав привабливіше ніж на пляжі. У руках тримав кілька папок. Здавалося, що вранці переді мною був чоловік, який прийшов похизуватися своїм тілом, а тепер  голова служби безпеки фей.

- Дозволиш? - запитав він,  піднімаючи брови.

Я мовчки кивнула, ковтаючи слину від знервованості й відступила, пропускаючи його до свого дому.

Леоден переступив поріг, озирнувся і на мить затримав погляд на кухні.

- Схоже, я вчасно.

- Вдало прийшов для сніданку? Чи допиту? - не втрималася я.

Кутик його губ ледь помітно піднявся. Вже босоніж, чоловік пройшов в мою оселю.

- Щодо першого однозначно. На рахунок допиту, гадаю це робитимеш ти. - промовив Леоден читаючи мої нотатки в блокноті.