Глава 1. Життя до змін.

Я пройшла до ванної кімнати приймати душ з головою. Молитва Богині Матері для налаштування на найкращий день в моєму житті. Далі макіяж, сукня і вперед. Адже я, Іренель, майстриня, що оновлює душу і тіло. Принаймні так говорять після процедур мої відвідувачі.

Житло, подароване батьками знаходиться неподалік від робочого місця, тож автомод сумуватиме в гаражі. Зате, мене чекає прогулянка парком, де всі місцеві полюбляють тренуватися на свіжому повітрі. Магія магією, але жодна розумна істота не буде мати міцного здоров’я без регулярних занять спортом.

І ніби все як завжди.

Але з'явилося дивне відчуття, що це останні спокійні дні. Дивно, чому б це, адже попереду ще два місяці літа.

Зупиняюся навпроти затишної чайної, замовляю терпкий трав’яний, ягоди і дістаю мейлон.

 - Алло, мамо привіт. З тобою все гаразд? Якісь у мене дивні відчуття, ніби незабаром щось трапиться. Ви нічого не запланували випадково? - запитала перебираючи в долонях тонкий браслет зв’язку.

 - Іренель, ти моя чутлива дівчина, навіть не знаю з чого і почати. - після паузи відповіла Селена. - Нас викликали на засідання Ради Фей.

 - Але ж, ви пішли двадцять сім років тому. - розгублено нагадую.

 - Рідна, поки що ми нічого не знаємо, прибудемо ввечері, заходь і ти. Разом поспілкуємось. - за секунду додала знервоване – Є дещо важливе, що я маю тобі розповісти… - почулись гучні розмови поруч і вона не встигла закінчити. - Ввечері побачимось. - та обірвала дзвінок.

- Ваше замовлення. - проговорив офіціант. 

Я сіпнулася, від несподіванки.

 - Дякую. 

Скільки ще таємниць приховують від мене мої рідні. Те, що у нас сили фей, я знала з дитинства. Коли родина збиралася на свята, магія квітів, землі, води допомагала зробити все напрочуд красиво і затишно. Природа оберігає тих, в чиїх жилах тече кров фей. З Богинею Матір’ю розмовляли, просили про допомогу та захист і вона завжди відповідала.

Але, мої друзі анітрохи не здогадуються про ці вміння. Та й в мене магії майже немає. Лише здатність робити людей красивими. Тіло під час сеансів, під моїми руками змінювалося й ставало молодшим, здоровішим, сильнішим. За чим і ходили на процедури.

Роздумуючи про життя, я доїла сніданок та дійшла до Будинку Релаксації, де працювала.

 - Привіт, Ірен. – привіталася яскрава адміністраторка Рая.

 - Привіт. Що в мене сьогодні ? – зацікавлено уточнюю.

 - Два загальних масажі та дві повні процедури. Ось тримай. - простягнула мені папірець із виписаними сеансами та іменами відвідувачів.

 - Дякую. – дружньо посміхнулася, поцілувала щічку і пройшла в роздягальню.

  Кабінет сяяв чистотою й приємним ароматом зелені. Прибиральниця, як завжди на висоті.  А ось вже і перша відвідувачка.

 - Олівія, вітаю вас, проходьте будь ласка. – запрошую до кабінету та починаю творити.

  - Ви давно були на масажі? – запитую викладаючи мокрий, гарячий рушник на ступні, виконуючи вітання з тілом.

 - Дуже давно, якщо говорити чесно і впевнена, що потрапила в надійні руки. – відповіла жінка приємної зовнішності, з дуже затиснутими м'язами задньої поверхні тіла. – Багато працюю на ногах, постійно в руках якісь папери, ні хвилини спокою на робочому місці.

Далі я розповіла всі деталі, щодо гарних фахівців для відновлення тіла та перейшла до повноцінного розслаблення без розмов для того, щоб не відволікати увагу від внутрішніх процесів.

Коли доторкнулася  долонями до стоп жінки перед очима спалахнуло полум’я. Спершу жовте, воно за мить стало яскраво-зеленим. А десь зовсім поруч пролунав хриплий голос:

- Іренеееель…

‑ Іренель, сама доля привела мене до вас. – вивів мене із ступору голос Олівії, яка з насолодою розтікалася на столі. 

Я зробила кілька глибоких вдихів та видихів. Зараз переді мною звичайна людина. Незалежно від того, що я щойно побачила, моя робота - допомогти їй розслабитися. 

Не те щоб сеанс проходив спокійно, проте, мені все ж вдалося зосередитися на роботі.

- Обов’язково побачимося знову, - впевнено сказала жінка, поглянувши мені в очі, після сеансу. На мить, здалося, в них спалахнули зелені іскри, але тільки я зосередилася на очах, як вона вже відвернулася.

 - Я це точно знаю. – Продовжила загадково Олівія, вже відчинивши двері і попрямувала на рецепцію.

Моє тіло вкрили мурахи.

- Що тут відбувається, звідки ці марення? - сама до себе промовила, змінюючи простирадло на масажному столі, готуючи кабінет до наступного прийому.

Робочий день пролетів і ось, вже швидким кроком прямую до автомоду. Шкіряна поверхня сидіння приємно охолоджувала, відразу в голові стало ясніше. Як би не намагалася думати про зустріч із батьками, перед очима знову і знову спалахувало зелене полумʼя. Воно притягувало мене і водночас лякало.

Як вам, захотілося на масаж ? Чекаю відповіді у коментарях.