Дружба чи все-таки...

 - В якому місці плануєш залишитися ? - Запитую, щоб не йти мовчки темними вулицями. Обидві машини стоять біля ресторану. 

 - Взагалі-то, хочу уточнити, чи працюєш завтра ? - Запитує Лео, пильно вдивляючись в мене. 

 - Вихідний, але по плану о сьомій тренування. - Промовляю і задумуюсь про життя далі, чи буде мій режим ще актуальним за умов ініціації сил, що буде з роботою. Тобто, подумки я вже згодилася на пропозицію! Моє життя класне, в ньому є все необхідне, окрім пригод, несподіванок і навіть подорожі не дають того драйву, який був раніше...

 - Не знаю як драйв, а от трішки розслабитися і спокійно посидіти, поговорити не завадить. - Зупиняється бере за руки, вдивляється в очі.

 - Знову читаєш думки. - Ствердно говорю і в той же час розумію, що це не заважає, а навпаки дозволяє швидше порозумітися.

 - Тільки коли наодинці. Це не зовсім вічливо, але хочу якнайбільше зробити, аби порозумітися. - З'явилося відчуття,  ніби він бажає мене обійняти. І знову прочитавши думки він уточнив. - А можна ?

 - Думаю так, мені і самій цікаво, що я відчуваю, до пробудження сил, впевнитися, що річ не лише в магії. А є і справжнє щось. - Промовляю, боячись відвести погляд. 

 Він обережно долонями проводить по моїм долоням, передпліччям, плечам, заводить руки на лопатки і притягує в обійми. Спочатку не можу розслабитися бо концентруюся на відчуттях, але потім, таке тепло наповнює все і в голові з'являється стукіт серця. Ритм пошвидшений, ніби під час бігу.

 - Це твоє серце, чи моє ? - Уточнюю бо звук надто явний. 

 - У обох. - З щасливою посмішкою притис мене ще ближче. - Як довго я чекав. Іррррааа. - Вдихнув Лео повітря і промуркотів ім'я з видихом.

   Моя голова, була на рівні його шиї, тому я теж відчула його особистий аромат. Ми ніби перенеслися в місце, в якому тільки двоє нас. Осіннє листя та запах лісу. Я вдихала, а він закладався на рівні ДНК. 

 - Що це ? Як таке можливо ? Ніби кожна клітина в тілі відгукується, тобі... - Розгублено закінчую.

 - Тому і потрібна розмова. Бажано, щоб ніхто не заважав. - Повільно відпустив мене чоловік. Але все ще не робив кроку назад, тому наші тіла торкалися. - Так багато маю розповісти. - Все-таки відступає і дає можливість дихати спокійніше.

 - Я впевнена лише в одному місці де буде зручно, мій дім. Але про всяк випадок, наголошую, ніяких залицянь, просто розмова. - Швидко додаю, в середині розуміючи, що навряд чи хотіла б йти додому сама. 

 - Звісно, я максимально чемний. - Піднімає руки. - Головне, що ти нарешті поруч. Ось моє авто. - Вказує долонею на чорний джип. - Їду слідом, веди. 

 І ми розійшлися по автівках та повільно вирушили пустим вечірнім містом до мене додому. Я хотіла ясності та відвертості, але чи була до неї готова ? Побачимо ...

 Ставимо машини на стоянці під будинком аби не витрачати час та купуємо в маркеті щось на випадок голоду. Підіймаємося ліфтом, заходимо в квартиру. Пояснюю де туалет, ванна кімната та кухня-студія, куди можна поставити покупки. Дістаю два келихи й пляшку води, кладу їх на журнальному столику поруч із диваном на якому ми розмістилися.

 - Якщо можна, почну ? - Я кивнула.- У кожної душі є споріднена пара, тобто та, хто являється близькою та з якою ви найбільше одне одного відчуваєте. У людей зі здібностями темних та світлих фей їх звуть судженими. Поєднавшись вони можуть відчувати партнера, як самого себе. В таких стосунках не зраджують, а допомагають одне одному на всіх складних життєвих етапах. Сила фей зростає, коли партнери поруч. Від такого союзу народжуються дуже сильні й магічно обдаровані діти. Це справжнє чудо зустріти свого партнера для душі. - Призупиняється, щоб дати мені можливість переварити інформацію. 

 - Якщо дар передбачення такий рідкісний, як суджені одне одного знаходять ? - Запитую, бо справді не розумію.

 - В тому і річ, що це велика рідкість. Чи розпізнають вони почуття. Інколи так і лишаються гарними друзями. Як заздалегідь заплановано Творцем та як для себе оберуть самі душі перед втіленням. Реінкарнація існує і впевнений, ми не одне життя разом прожили, Іро. Тому чи будемо ми просто друзями чи ближчі стосунки зможемо побудувати, час покаже. В моєму випадку, я пробував будувати відносини, все-таки 35 років. Але не можу описати, яке полегшення відчуваю, коли вони завершуються. Знав, що десь на світі є найбільш близька й споріднена, Іра...

 - Тоді ми не знаємо, що буде. Але обіццяю, не відштовхувати й дати шанс нам. - Я важко зітхнула й поглянула на годинник. - Ого, вже дванадцята ночі. Пропоную лягати спати. Цей диван вільний, а я в спальню. - Позіхнула. - Якщо ти не проти. - Дочекалася його кивка й підвелася потягнувшись. - Зараз принесу набір постілі та чистий рушник. Дякую, що шукав. - Додала зненацька. - Я вже й забула як це бути в стосунках. 

 Лео підвівся й промовив:

 - Йди до мене дівчинко. - Й обійняв до хрусту.

Продовження незабаром. 

Залишайте коментарі й зберігайте до бібліотеки.)