26. Лада. Візит до лікаря

Я ще довго крутила в голові слова Артема після нашої останньої розмови, але чим більше думала, тим сильніше переконувалася, що сидіти й чекати, поки правда сама постукає мені у двері, було безглуздо. З одного боку, я чудово розуміла, що поводжуся як людина, яка надто активно лізе в чуже життя, хоча формально мене взагалі ніхто не просив розслідувати, вагітна Лана чи ні. З іншого, якщо вона справді намагалася обдурити Еда, я не могла просто вдати, що нічого не відбувається. Я не знала, чим саме закінчиться ця історія, але вже точно знала, чим вона могла закінчитися для мене. Якщо Лана поверне Еда у своє життя за допомогою вагітності, то моє перебування в цій квартирі стане питанням кількох днів. І хоча я вперто повторювала собі, що мене хвилює виключно робота, кожного разу, коли думала про те, що Ед може знову бути з Ланою, всередині з’являлося неприємне відчуття… Схоже, я все ж ревнувала його…

Тому наступного дня я записалася на прийом до тієї самої гінекологині, у якої, за інформацією Артема, свого часу була Лана. Я не збиралася вимагати від лікарки чужих аналізів чи ставити прямі запитання про Лану. Це було б не лише дивно, а й абсолютно безглуздо. Мені потрібна була лише зачіпка, тому я придумала історію, яка здавалася достатньо правдоподібною. За легендою, Лана була моєю подругою, вона колись розповіла мені про цю лікарку, а тепер я сама занепокоїлася через одну дуже неприємну ситуацію. Я кілька разів повторила вигадану історію дорогою до клініки, щоб не почати плутатися, і коли нарешті зайшла до кабінету, була майже впевнена, що впораюся. Майже.

Лікарка виявилася жінкою років п’ятдесяти, спокійною, уважною, з дуже проникливим поглядом. Я сіла навпроти, поклала руки на коліна й подумки нагадала собі, що прийшла сюди не складати іспит.

— Розкажіть, що вас турбує, — попросила вона, переглядаючи мою анкету.

Я зробила невелику паузу, ніби трохи соромилася говорити про особисте, і почала свою заздалегідь підготовлену історію.

— Насправді я прийшла через одну ситуацію, яку розповіла мені подруга. Її звати Лана. Вона колись була у вас на прийомі й дуже добре про вас відгукувалася, тому я вирішила теж звернутися саме сюди.

Лікарка ледь помітно кивнула, не показуючи жодної реакції.

— Добре. А що саме вас непокоїть?

Я вдихнула й продовжила:

— У моєї подруги була дивна ситуація. Вона казала, що в неї продовжувалися місячні, а потім виявилося, що вона вагітна. І тепер я трохи переживаю, бо в мене теж бувають… ну, не зовсім регулярні цикли. Я подумала, що краще перевіритися, щоб потім не було сюрпризів.

Я говорила досить переконливо, принаймні мені так здавалося. Лікарка уважно слухала, а потім відклала ручку.

— Таке справді іноді трапляється, але тут важливо розуміти різницю між менструацією та кров’янистими виділеннями під час вагітності. Жінка може помилково сприйняти їх за місячні, але це не означає, що під час нормальної вагітності менструація продовжується.

— Тобто таке можливо?

— Можливі різні причини кровотеч, — пояснила вона. — Але якщо ви маєте на увазі саме випадок, коли жінка продовжує нормально менструювати протягом вагітності й не знає про неї, то це не те, що можна вважати типовою ситуацією.

Я кивнула, а потім вирішила зробити крок, заради якого, власне, сюди й прийшла.

— А у вас часто бувають такі пацієнтки?

Лікарка трохи насупилася.

— Які саме?

— Ну… як моя подруга.

— У моїй практиці я не пам’ятаю випадків, які б відповідали саме тому, як ви це описуєте.

У мене з’явилося відчуття азарту, але я постаралася не показати свого хвилювання. 

— Можливо, я просто щось переплутала, — сказала я якомога безтурботніше. — Лана іноді любить усе перебільшувати.

— Не варто робити висновки про здоров’я іншої людини зі слів, які ви почули від неї, — спокійно відповіла лікарка. — Якщо вас щось турбує у власному здоров’ї, ми краще розберемося з вашою ситуацією.

— Звичайно.

Я вже збиралася перевести розмову на себе, коли медсестра, яка сиділа за столом біля вікна й щось записувала в медичній програмі, раптом підняла голову.

— А це випадково не та Лана, яка…

Лікарка різко подивилася на неї.

Медсестра замовкла.

— Яка? — запитала я, намагаючись зберегти спокій.

Лікарка ледь помітно похитала головою.

— Нічого, не зважайте. 

Але медсестра вже зрозуміла, що сказала зайве, і опустила очі на комп’ютер.

Я відчула, як серце починає битися швидше.

— Ми не можемо обговорювати особисту інформацію наших пацієнтів, — твердо промовила лікарка. — Навіть якщо йдеться про людину, яку пацієнтка називає своєю подругою.

— Звичайно, — швидко відповіла я, хоча тепер мені хотілося вхопитися за цю медсестру й витрусити з неї все, що вона знала.

Я вдала, що нічого не сталося, але в голові вже крутилася одна думка.

“А це випадково не та Лана, яка…”

Яка що?

Саме це мені тепер потрібно було дізнатися.

Лікарка ще кілька хвилин розповідала мені про можливі причини порушення циклу, необхідні аналізи й те, коли варто робити тест на вагітність, але я слухала її лише наполовину. Мої думки постійно поверталися до тієї короткої репліки медсестри. Вона явно впізнала ім’я. І, судячи з реакції лікарки, збиралася сказати щось, чого мені чути не дозволялося.

Я вийшла з клініки, сіла в таксі й дістала телефон. Першою думкою було зателефонувати Артему, але я зупинилася. Мені потрібні були не здогадки, а факти. Якщо Лана справді вагітна, я повинна була з’ясувати термін. Якщо ні, треба було зрозуміти, навіщо вона вигадала цю історію. І якщо медсестра справді мало не сказала щось важливе, я мала знайти спосіб дізнатися це, не підставляючи ні себе, ні лікарку.

Я вже відкрила чат з Артемом, коли телефон завібрував від нового повідомлення.

Номер відправника був мені невідомий.

“Якщо ви справді хочете дізнатися правду про вашу подругу, я можу вам допомогти. Але це не безкоштовна послуга…”