14. Лада. Затишний ранок

Прокинулась я від незвичного відчуття тепла, яке огортало мене з усіх боків, і ще кілька секунд лежала із заплющеними очима, намагаючись зрозуміти, чому мені так затишно, хоча вночі я точно не вкривалася другою ковдрою. Здавалось, я лежала на чомусь дуже м'якому, під щокою відчувала приємне тепло, а десь зовсім поруч чулося рівне, спокійне дихання. Я потягнулася, хотіла зручніше вмоститися, але раптом відчула, що моя рука лежить на чомусь твердому, а нога взагалі підозріло впирається в чиєсь тіло. Це змусило мене миттєво розплющити очі.

І ось тоді я зрозуміла, що сталося. Я лежала практично на Едові, притиснувшись до його грудей, одна моя рука обіймала його за талію, а коліно зрадницьки влаштувалося десь біля його стегна. Його рука, своєю чергою, лежала на моїй спині, а обличчя було настільки близько, що я могла розгледіти кожну рисочку, яку зазвичай не помічала, коли він ходив квартирою з незмінно серйозним виразом обличчя. Темне волосся трохи розкуйовдилося, кілька пасом упали на чоло, губи були трохи розтулені, а дивовижно довгі, як для чоловіка, вії відкидали легенькі тіні на щоки. Уві сні він здавався зовсім іншим, не таким суворим і вимогливим, як тоді, коли пояснював мені, як правильно користуватися пилососом або чому не можна прати білу сорочку разом із червоним рушником.

Я завмерла, боячись навіть поворухнутися.

Як я взагалі опинилася в такому положенні? Адже перед сном ми чітко домовилися, що кожен спатиме на своїй половині ліжка, і я навіть подумки провела між нами невидиму межу, яку не збиралася порушувати. Але, схоже, мій організм мав власні плани, а під час сну я виявилася значно менш дисциплінованою, ніж хотілося б.

Обережно піднявши голову, я спробувала роздивитися Еда, щоб переконатися, що він ще спить, і відразу пошкодувала про це, адже тепер наші обличчя опинилися ще ближче. Я відчувала його дихання на своїй щоці й чомусь раптом забула, як потрібно дихати самій. Серце забилося так голосно, що мені здалося, ніби воно неодмінно розбудить його, тому я повільно, міліметр за міліметром, почала вибиратися з його обіймів.

Спочатку вдалося звільнити руку, потім я обережно відсунула ногу, але саме тоді Ед уві сні щось пробурмотів і міцніше притиснув мене до себе.

Я ледь не застогнала.

— Ну ні, тільки не це, — прошепотіла я, дивлячись на нього з розпачем.

Він не прокинувся, лише трохи поворухнувся й знову заспокоївся, а я залишилася лежати в його обіймах, розуміючи, що будь-яка спроба втечі зараз може закінчитися ще гірше. Довелося змиритися з обставинами й чекати, поки він сам прокинеться. Щоправда, чекати виявилося напрочуд приємно, і саме це мене найбільше непокоїло. Адже Ед був моїм роботодавцем, чоловіком, який дозволив мені пожити в себе й дав роботу, а наша гра в закохану пару мала залишатися лише грою. Я не збиралася плутати вигадане з реальним, тим паче що моє життя й без того нагадувало заплутаний клубок проблем.

Нарешті Ед поворухнувся, трохи насупився, а потім розплющив очі. Спочатку він дивився на мене сонним, ще не зовсім зосередженим поглядом, а тоді, здається, усвідомив, у якому становищі ми опинилися. Його брови ледь помітно піднялися, але він не поспішав відсуватися, натомість поглянув на мою руку, яка все ще лежала на його грудях, і кутики його губ поповзли вгору.

— Доброго ранку, — промовив він хриплуватим після сну голосом. — Я так розумію, тобі було незручно на твоїй половині?

Я миттєво прибрала руку й спробувала відсунутися, але через ковдру заплуталася у власних ногах і мало не впала з ліжка.

— Це сталося випадково! — поспішно пояснила я, сідаючи й поправляючи волосся. — Я сплю неспокійно, іноді перевертаюся, тому не треба робити жодних висновків.

— Я поки що нічого не казав, — зауважив Ед, підводячись на лікті й спостерігаючи за моїми марними спробами привести себе до ладу. — Але тепер, коли ти так докладно все пояснила, мені навіть цікаво, які саме висновки я мав зробити.

— Жодних! — відрізала я, відчуваючи, як щоки починають палати. — І взагалі, це ти мене обіймав.

Він подивився на свою руку, яка ще мить тому лежала в мене на спині, а потім знову перевів погляд на мене.

— Можливо, я просто намагався не дати тобі впасти з ліжка.

— Дуже шляхетно з твого боку.

— Я завжди турбуюся про своїх близьких, — усміхнувся він.

Я вже відкрила рот, щоб відповісти, але в цей момент за дверима почувся гучний голос Макса:

— Еде! Ви там живі? Чи нам уже можна заходити й вітати молодят із першою спільною ніччю?

Я заплющила очі й прикрила обличчя долонями. Здавалося, цей чоловік мав особливий талант з'являтися саме тоді, коли мені хотілося провалитися крізь землю.

Ед натомість лише засміявся.

— Максе, ще одне слово, і ти сьогодні снідатимеш на сходах, — гукнув він у відповідь, після чого повернувся до мене. — Не хвилюйся, він завжди такий. Ми його в універі нагородили титулом Містер Безцеремонність. 

— Мені здається, він спеціально хоче зіпсувати мені життя…

— Тоді у вас із ним є щось спільне, — усміхнувся Ед. 

Я кинула в нього подушкою, але він легко перехопив її й поклав назад на ліжко, продовжуючи усміхатися. А я, скориставшись моментом, схопила свої речі й утекла до ванної, поки він не вигадав ще якогось дотепу на мою адресу…