"Татусю, дякую тобі за все" —
ти думав, я скажу тобі оце?
За що ти заслужив мої слова?
За всі мої істерики?
Чи ті бридкі слова,
коли обличчя у подушці заховала я,
сльози не втримала і розревілась?
А ти кричав: "Не плач, корово!"
Як іграшки мої збирав,
мені було тоді лиш шість,
мале дівчисько плакало всю ніч.
Горіли іграшки в жорстокому вогні,
дитя дивилося з-за стіни,
а сльози лилися дощем,
і серце роздирада біль.
Далі не зцілять серце подарунки,
не зцілить посмішка твоя, —
доросла дівчина вже я.
"Татусю, дякую тобі за все" —
ти думав, я скажу тобі оце?
Відредаговано: 29.08.2026