Таємна кімната поетеси

Тато та донька

 

"Татусю, дякую тобі за все" —

ти думав, я скажу тобі оце?

За що ти заслужив мої слова?

За всі мої істерики?

Чи ті бридкі слова,

коли обличчя у подушці заховала я,

сльози не втримала і розревілась?

А ти кричав: "Не плач, корово!"

Як іграшки мої збирав,

мені було тоді лиш шість,

мале дівчисько плакало всю ніч.

Горіли іграшки в жорстокому вогні,

дитя дивилося з-за стіни,

а сльози лилися дощем,

і серце роздирада біль.

Далі не зцілять серце подарунки,

не зцілить посмішка твоя, —

доросла дівчина вже я.

"Татусю, дякую тобі за все" —

ти думав, я скажу тобі оце?

 



#948 в Різне
#151 в Поезія

У тексті є: вірші

Відредаговано: 29.08.2026

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше