Глава 16. Мою жінку не можна ображати

ЄВА

Марк все ще похмурий. Що ж... Імʼя Артура спрацювало на відмінно. Допомогло мені уникнути небажаного збентеження. І того відчуття, коли я плавилась від дотиків Марка. Його губи на моїй нозі… Такі ніжні, до мурашок по тілу. 

Зі мною ніколи ще не були такими ніжними. І тому в грудях ніби луснуло щось гаряче. І стало так страшно, що він знову втикає битим склом. Але не ноги… А моє нещасне дурне серце. 

Вдень я намагалась відірватися по повній. СПА, масаж, косметичні процедури. Моє завдання було витратити максимум грошей за короткий проміжок часу. 

Тітка Роза приїхала побути з малою, поки ми з Марком мали світити обличчями на якійсь пафосній вечірці товстосумів. 

Суконь я купила умисно кілька. Одну узгодила з Марком. Бо він був категоричним. Але одягнула зовсім не її. 

Він спостерігає, як я дістаю з гардеробу темно червоний шовк… Зовсім не ту зелену з бежем, що погодив він. 

— Де та зелена? Ніби ж ти купувала зелену, — каже дещо насуплено.

— Хотілось би мені сказати, що ти страждаєш дальтонізмом, — відповідаю. Це саме з мене лізе. Я навіть подумала, що не варто хамити йому при кожній нагоді. Але язик працює швидше за голову. Бо Марк для мене мов той ред-прапорець. — Не скажу. Я справді купувала зелену, але… Показувала її тітці і ненароком поставила пляму. 

— Ця надто відверта, — схрещує руки на грудях. 

— Можу одягнути своє домашнє плаття, — знизую плечима. — Для підтримки образу бідної родички. 

— Ти спеціально це робиш, — встає з ліжка і підходить впритул. — Спеціально виводиш мене.

— Здогадався, нарешті, — кладу руку йому на груди. На ньому вже костюм. А я все ще в халатику. Чомусь уявляю, як ми виглядаємо зі сторони. Мов спостерігаю за двома акторами на сцені. І внизу живота стає гаряче. Намагаюсь уникнути його погляду. Але не вдаєтьсая. В його очах голодна безодня. Підозрюю, що в моїх він бачить те саме. 

— Я ж можу і зірватися, — торкається долонею талії, дивиться в очі. 

— І що ти зробиш? Вдариш мене? — знизую плечима. Проклятий шовк зісковзує з плеча, оголюючи шкіру і бретельку мереживної білизни. 

Марк вже не слухає, бачу, як його погляд блукає за тканиною, а потім він нахиляється до мого плеча і торкається його губами. 

Повітря в кімнаті стає занадто мало. Я стою і не дихаю, всотуючи в себе цей невагомо-ніжний жест. І не можу знайти слів, щоб щось сказати. 

Ситуацію рятує Адель.

— Мамо! Ти вже вдягнулась? Хочу побачити твою сукню! — вривається без стуку в кімнату і розчаровано зітхає. — Ну чому так довго? 

Я відсахуюсь від Марка. І посміхаюсь малій. Хоча тіло мов не моє і слухається погано. 

— Зараз, Марк саме хотів мені допомогти застебнути блискавку, — кажу, звертаючись до доньки. І швидко обігію сукню через ноги, так щоб Марк не побачив мене в білизні. Лише потім скидаю халат, стоячи спиною до нього. 

Він підходить ближче, торкається однією долонею застібки, а іншу кладе мені на талію і трохи стискає її. Шовк такий тонкий, що я відчуваю жар його долоні на собі так, мов між нами нічого немає. Ледве не опіки на тілі від цього невинного жесту… 

Поправляю спереду ліф. І підбираю волосся до гори, закріплюючи його спеціальним гребнем. 

— Ну як? — питаю у Адель. Але хочу почути і думку Марка теж. 

Сукня простого крою. Вся її відвертість — це декольте і провокаційний колір. А ще розріз до коліна. Просто для того, щоб було леше переставляти ноги. 

— Ти як принцеса з казки! — каже мала. — Скажи, Марку?

— Ага, — киває, дивиться в розріз, я бачу все. 

— Ще не принцеса, — я тягнусь до шухлядки. — Марк був таким любʼязним, що сьогодні подарував мені чудове гранатове кольє, якраз в доповнення до цієї сукні, — звісно він про цей подарунок ще не знає. Спочатку  я замахнулась на рубіни. Але потім вирішила, що така прикраса на дівчині політика буде виглядати як плювок в обличчя простому народу. Тому вибрала дешевші камінці. 

Марк нічого не каже. Бере кольє, знову підходить впритул, так само зі спини, дихає мені в шию. 

— Коли виросту, хочу собі такого чоловіка, як Марк, — захоплено каже Адель. — Щоб теж дарував мені такі “кольї”... Блискучі, красиві… Ти мені своє даси поносити? 

МАРК

Незважаючи на зайві витрати, аби мене позлити, я не можу надто довго злитись на неї. При Адель взагалі не можу сваритися, хтозна чому. Може, я занадто сильно вжився в роль? 

А Єва й задоволена. Певно, хоче накупити купу всього, поки вона тут, а потім це все продати і ще підзаробити. Чомусь мене це все злить. 

Вона хоче від мене тільки грошей. 

Водій підвозить нас під маєток, де має відбуватися прийом. Тут все помпезно і дорого, в чомусь навіть надто вичурно, я не люблю такий стиль. Коли заходимо всередину, там вже купа людей, і всі погляди в якусь мить зосереджуються на нас. 

Єва посміхається. Вона тримається дуже впевнено. Хоча видно, що це віднімає у неї купу душевних сил. Хоч б по тому, як напружилась її рука на моєму передпліччі. 

— Не переживай, все буде добре. Ти шикарно виглядаєш, — переплітаю наші пальці. В цю мить ми, певно, виглядаємо як справжня парочка.