Глава 12. Інакше дати не сходяться...

ЄВА

Адель прикидається перша. 

— Мам! А вже сьогодні цей день? Сьогодні привезуть пухнастиків? — відразу не вмившись закидує питаннями. 

— Сьогодні! Але це секрет! Не розповідай нікому, —  я памятаю, що Марк повернеться сьогодні. Ми трішки не встигли з “сюрпризом”. Міг би і ще кілька днів поїздити десь. 

— Але чому секрет? Марк же все одно їх побачить? Чи не побачить? Ми будемо ховати їх в нірках? — розпитує мала. 

— Ну просто йому буде веселіше, якщо він їх побачить вже по факту, як вони приїдуть, — придумую на ходу відмазку. 

— Думаєш, він зрадіє? Він любить кроликів?

— Зрадіє, ще й як. Ходімо снідати, Булочко. У нас сьогодні великий день!

Дивлюсь на годинник. Дивно, що Марка ще немає. 

Накидаю халат на свою піжаму і йду вниз на кухню. Там на мене й чекає сюрприз у вигляді Марка. 

— О, прокинулись? — усміхається. — Розляглись ви сьогодні знатно. Мені місця не залишили. 

— А…, — розгублено кліпаю віями. — Ти давно вдома? 

— З шостої ранку. Ну, прийняв душ у гостьовій спальні, спати вже не зміг. Ліг в спальні поруч, але чомусь не міг заснути, — каже він замислено. — Може, не вистачало дитячої ноги під ребрами, — на цих словах він знову усміхається.

— Марку! — Адель кидається до нього. — А ми… Ми… Скучили за тобою! — я тамую подих. Ледве не здала мене. 

— Я теж скучив, — він підхоплює малу на руки. Вони так органічно виглядають разом… Зараз особливо помічаю їхню схожість. Ті ж самі очі, той же розріз очей… — Що робили, поки мене не було? 

— Я переоблаштовую твій сад, — кажу прямо, дивлячись йому в очі. Сенсу приховувати немає. Він вже помітив техніку і розритий шазон. — Ти ж дозволив. 

— Ви вирішили вирити новий басейн? Чи пруд? — запитує з цікавістю. 

— Побачиш, — відповідаю. — Краще скажи, тобі приготувати тости з авокадо? Чи ти не голодний? 

— А можна ще щось мʼясне до авокадо? — бере пульт від телевізору, який висить над кухонним столом, мала все ще сидить у нього на руках. 

— Прошутто? Можу викласти зверху на авокадо, правда не знаю як воно буде… А ще є вчорагні котлети. Хочеш? 

— Давай, з мʼясом все піде, — махає рукою і натискає на кнопку, після чого ми одразу чуємо якийсь репортаж. По телевізору йдуть новини. 

— Хто вона, несподівана дружина Марка Сокола? — запитує журналіст. — Дівчина з'явилася нізвідки, а вже навела стільки галасу в соцмережах. Її обговорюють блогери і політичні аналітики. Несподівана поява “таємної” родини підняла рейтинги Соколу. Так що це, кохання чи цинічний піар на жебрачці з нетрів? 

Марк, коли чує ці слова, насуплюється.

— Ма, а що таке "знетрів"? — питає Адель. 

 Я шпурляю котлети, які викладала на тарілку і обурено дивлюсь на Марка. 

— Це твої піар-менеджери придумали? Я, значить, жебрачка?  

— В принципі, вони нічого такого не сказали, — він знизує плечима. — Ти ж правда з бідних. Вважай, нам ще пощастило, що вони говорять саме про це. 

Чомусь ніби спіймала флешбек. І знову опинилась в тій самій ситуації, коли приїхала вперше в цей будинок… Таке приниження. 

— Так, ми ніколи не були багаті, але це не значить, що ми не люди, — кажу Марку, намагючись, щоб голос звучав рівно. — Зроби щось, щоб анонсована передача-розслідування не вийшла ввечері на тому каналі! Я не хочу щоб моє ім'я полоскали в пресі і принижували мою сім’ю! 

— Не кипʼятись, все буде нормально, — він відмахується від мене. — Буду ввечері, — і виходить, ніби нічого не сталося.

МАРК

Мене дратує, що все так трапилось. Дратує, що мої люди не потурбувались про якісь там маленькі ЗМІ і ті тепер тявкають на Єву. Як би там не було, але зараз вона зі мною, вони мали розуміти, що її треба захищати від подібного.

Щойно приходжу, викликаю своїх дівчат з піар-відділу. Вони виглядають переляканими. Мій головний піарщик, який зазвичай розбирається з подібними проблемами, зараз у відпустці, випросив на тиждень, і це капець як незручно. 

— Викликайте Андрія з відпустки, вам не можна нічого довірити. Я хочу, щоб сьогодні ж всю цю тему прикрили. 

— Наші аналітики кажуть, що це корисна хвиля, — сперечається Андрійова заступниця. — Зараз про вас всі говорять. До того ж хейт йде від “Вечірнього вісника”, який належить самі знаєте кому, ми на них не можемо вплинути. 

Я знаю, що піар дійсно буває корисним. Але мені не хочеться, щоб Єва знову була засмучена. Ловлю себе на цій думці раптово, несподівано. 

— І все ж, я не хочу, щоб це доставляло незручності Єві, — кажу врешті-решт.

— Скоро прийде Андрій, думаю у нього є ідеї як зробити цукерку з цього скандалу, — заспокоює мене Марина. — Але вже зараз ми бачимо лише один спосіб — потужна позитивна хвиля з боку вашої дівчини. Вона збиралась зайнятися благодійністю. Можемо подити про це репортаж. До речі, що з вашим статусом, не думали зіграти весілля, раз уж всі і так знають про ваші стосунки? Тепер оберігати її немає сенсу.

По легенді, яку я згодував всюди, ми з Євою не одружувались, щоб вона і дитина були під захистом. А тепер, коли вона дійсно була зі мною, та легенда реально втрачала сенс…