Глава 15. Все шито-крито.

Не знаю, як Агнії прийшло це в голову. Пробратись в архів– це просто вищий пілотаж!

План дій назначили сьогодні на ніч. О півночі вийдемо через студентську "пролазку", яку створили не дівчата, а хлопці і підемо у саме сховище. 

-Нагадую нашу домовленість,- прошепотіла я, коли гуртожиток був у нас за спиною,- нічого з собою не беремо, ходимо і говоримо тихенько, шукаємо тільки в головних залах. Ті папери, що під охоронним закляттям обходимо стороною! Всім зрозуміло?

Коли подруги кивнули головами, ми вирушили.

Головний архів Маджимунді мене не вразив. Проста будівля, таких в мене на Батьківщині по-десять на вулицю. 

Ми троє встали біля дверей. Поки Луіза активно відкривала двері відмичкою, я з кузеною були наготові в будь-який момент свиснути "зломщиці" і втекти. Через п'ять хвилин мук подруги, двері нарешті піддались і скрипнули.

-Знаєте дівчатонька,- почала Агнія,- я визнаю що подала просто жахливу ідею! Але ви справжні подруги! Підтримали!

-Не нагнітай!- зусереджено, ніби на контрольній роботі випалила Луіза,- Якщо нас зловлять, то вилетимо всі троє! Тому не нервіруй!

-Так, якщо нас зловлять, то будемо троє одну вулицю підмітати!- вставила своїх п'ять мотивуючих копійок Агнія.

Нарешті ми зайшли. Щоб не зробити магічного дисбалансу, ми не користувались магією, а просто витягнули ліхтарі.

Всередині архів також не відрізнявся від простої бібліотеки.

-І як нам тут щось знайти?- розглядаючи декілька десятків стелажів  спитала кузена.

-Не тупи... Шукаєш все як в бібліотеці,- підказала Луіза.

-Знаєш,- протягнула Агнія,- цим, ти мені нічого не пояснила.

Я цикнула на подруг і направилась до ближчого стелажу.

-Краще допоможіть мені.

Після того як кожна вибрала собі стелаж, ми старанно шукали хоч якісь натяки на потрібну нам інформацію.

Коли наручний годинник показував половину третьої, кузена викрикнула:

-Йдіть сюди, я щось знайшла!

В її руках лежав товстий фоліант, який прикрашав золотий надпис " Книга пророцтв. Прокляття"

Дівчина відкрила нам потрібну сторінку й почала читати:

"Декілька сотень років тому, вперше у природі магів і відьм, народилася дівчина, Кімерія- її ім'я, яка об'єднювала в собі дві сили: чари і магію. Її почали боятись, адже ніхто не знав на що спроможна гібрид відьми і мага. В один момент, коли її образа і біль були на піці, особа, яка була не природною, сотворила ще більш не природне: вона прокляла себе на відродження. Душі, яка мала відійти в правильне місце, було пророчено скидатися по світі 500 років"

Ми затихли, кожна думала про своє.

-Це не правильно,- промовила Луіза,- природа завжди знайде лазійку для свого збереження. Завжди...- висловилася дівчина,- Я ніколи не чула щоб хтось мав подвійну силу. Силу відьми і магічки водночас. Навіть якщо й так, то вдруге природа магії таке б не допустила. А це означає, що з відродженням сталася проблема...

Я уважно слухала подругу й розуміла, що десь я помиляюся, щось гублю з виду, тому не можу розв'язати задачу. Два плюс два- потрібно скласти всі знання й інформацію до купи...

-Дві сили в одній особі, дві сили в одній особі,- я ходила від одного стелажа до другого,- я щось гублю... Дві сили в одній особі, дві жінки народили в одну ніч. Одна відьма, друга магічка. Відображення... Одна зовнішність на двох. 

-Давайте підемо звідси?- подала голос Агнія,- Ми знайшли те, що нам потрібно.

Через декілька хвилин архів був закритий Луізою, а ми тихо ступали в коридорі. Коли ми зайшли в свою кімнату, кожна навалилась на власне ліжко й вимучено простогнала.

-Більше ніколи мене не слухайте!- сказала кузена,- Інформацію ми знайшли, але всі дістали передінфарктний стан.

Я істерично засміялася. Тоді, коли ми лазили по архіву, мені не було так страшно, тільки зараз до мене почало доходити, до чого могла привести "прогулянка".

-Луізо, ти чула щось про ритуал розділення чи злиття?- діловито запитала я.

-Про злиття чула– давній кривавий ритуал, який використовували рідко, адже для нього потрібні близнята, а самі по собі, вони народжуються не часто,- почала Луіза,- як не крути, але природа близнят досить загадкова. З двох дітей, тільки одне дитя буде мати магію, тут і криється загадка, адже не відомо яким чином передається магія. Тому, багаті люди, щоб не було проблем з безсилим дитям, йшли до жреців і зливали близнюків в одну особину. Якось так...

-Жах!- викрикнула кузена, з чим я повністю згідна.

-Тобі відомо, що потрібно для цього ритуалу?

-Ні, але я приблизно догадуюсь. Якщо діти ще немовлята, то потрібний тільки жрець. Душа в цей час не сильно прикріплена до тіла, але чим старші об'єкти ритуалу, тим сильніший "якір" треба.

-Теоретично, ритуал злиття душ можна змінити на ритуал злиття сил?

-Так ось до чого ти ведеш! Теоретично, можна. Але потрібно знайти взаємозамінний "якір".

-Щоб дізнатися якої сили замінник ми потребуємо, треба дізнатися що за "якір" використовували під час ритуалу.

Ми затихли і роздумували про те, що ми знаємо.

-Це означає, що ми підемо в бібліотеку?- вперше за наш з Луізою діалог, простогнала Агнія,- Ненавиджу бібліотеки!

Похід у дім знань ми запланували на сьогодні. Після того, як виспимся.

Невже ми так близько до розгадки?

Вибачте, мої дорогі! Через деякі важливі для мене обставини, я не могла писати і викладати продовження. Думаю ви зможете пробачити непутьового автора й з великим задоволенням продовжите читати плоди моєї фантазії. Люблю, цілую!

Якщо вам подобається книга, то підтримайте мене зірочкою, коментарієм чи підпишіться на мене))) я завжди рада новим друзям!!!