Глава 14. Бойові подруги

-Що зі мною сталось?- запитала я у всіх присутніх.

-Твій транс затягнувся на одну добу,- пояснив ректор,- такого ще не було.

-Я пролежала на тій кам'яній брилі 24 години?

-29, якщо бути точним,- втрутилася викладач з ритуалознавства,-  немає в цьому нічого страшного, кожен організм по-різному реагує на стан трансу. Комусь легше з нього вийти, комусь важче, а когось затримують родичі. Одне не правильне зосередження і ви подорожуєте іншими світами. Повірте моєму досвіду й знанням, 29 годин це не рекорд, деякі маги тижнями блукали, а у відьм взагалі Ритуал захисту підсвідомості триває від доби до тижня- це для них нормальне явище,- закінчила тираду пані Сев.

-Моя внучка не відьма! Звісно я почала переживати! Інші студенти пройшли ритуал за 15 хвилин, а Злата більше доби пролежала на жертовнику!

Тільки бабуся закінчила, як до палати увірвався пан Грандіан:

-Пан Кравань! Ще одне викрадення!- нервово процідив він.

-Хто? І що ж робить відьмак?- серйозно запитав ректор.

-Проводить ритуал сплетіння аури з викликанням винуватця. А зникла третьокурсниця факультету води Антланта де Моріз.

-Які прогнози?- пан Кравань був дуже знервований.

-Тристан говорить, що такий маг як він не підставився б так, але попробувати потрібно.

-Добре, нехай робить. Після того як закінчить збери раду викладачів,- твердо скомандував ректор, а потм додав,- я знаю Антланту, вона сирота, але добилась всього сама і навчання в академії, і підробіток, і повагу магів різних статусів. Вкрали не просто магічку, а дуже хорошу людину!- після цих слів він вийшов, як і всі інші викладачі, залишилась тільки бабця.

• -Ти себе добре почуваєш?
• -Так бабусю! Я б хотіла вже стати, а то без цього добу пролежала, аж хребет болить.
• -Добре, цього тижня всі лишаються в академії, поїдеш зі мною одна додому?
• -Ні, я залишуся. Мені потрібно вчитись, а допоможе мені Агнія.
• -Добре, я поїду.
• Я піднялась й направилась до гуртожитку, по дорозі роздумуючи над тим, що побачила в трансі.
• Хто я? І чиїм життям жила весь цей час? Невже, все що я зараз маю, по праву не є моїм? Мої рідні не мої? Мене хтось розшукує? За мною скучають?
• Вся ця інформація сіяла у мені сумніви і хаос.
• -Погляньте хто проснувся! Соня ти виспалась?- перед мною постала Емілія Доратай.
• -Я виспалась, а ти судячи по твоїй агресії все життя не спала і з ножа їла.
• -Як дотепно! Знаєш, мені шкода, що ти змогла вийти з трансу. Без тебе було б краще!
• -Емі? Що ти тут робиш?- до нас підійшов Дарій,- Вже майже 5 година, наскільки мені відомо ти була запрошена Юстом.
• -Вона дуже занята філософством про буття і дружбу,- втрутилася я.
• Доратай нервово зиркнула на мене очима, але швидко обернулася і пішла.
• -Ти вже вийшла з трансу?- холодно запитали мене.
• -Про те, що я добу на жертовнику провалялася знає вся академія?- з цікавості відповіла питанням на питання.
• -Так, вся. Ти в нас почесно зайняла титул "Сплячої Красуні".
• -Зрозуміло, я піду.
• -Почекай! Це вже пізня осінь, темно. Я проведу тебе.
• Я пожала плечима, що означало роби що хочеш.
• Ми йшли в тишині.
• -Юст і Емілія зустрічаються?- запитала я.
• -Щось типу того. Він запросив її на побачення, а вона не сильно проти була. Тобі це не подобається?
• -Те, що я з Емілією вороги, не вимагає від моїх рідних також ворогувати з нею. Для мене її характер стервозний, але може бути таке, що Юст надає перевагу таким рисам характеру.
• Далі ми знов замовкли.
• Я думала чи розказувати подругам про моє видіння підчас трансу, чи потрібно втягувати їх?
• З роздумів мене вивів Тристан, який йшов навпроти нас, значить з гуртожитку.
• -Привіт,- зупинився він,- з тобою вже все добре?
• -Привіт, так, я вже в нормі!
• -Акуратною будь в гуртожитку. Винуватця викрадень ще не знайдено.
• -По аурі його не знайшли?- запиталась я.
• -Ні, як я і думав, аура пройшла ритуал в'їдання, тому через магію не можливо знайти, тільки фізично.
• -Зрозуміло, йди, не буду мішати. Наскільки я знаю, зараз буде рада.
• -Так, буде. До зустрічі!
• Я кивнула головою у відповідь і рушила далі.
• -Ти добре спілкуєшся з Врозом. Давні знайомі?
• -Ні, ми познайомились на профпредметі, а потім виявилося, що його батьки і моя бабуся були друзями,- нарешті ми дійшли до гуртожитку,- Дякую, що провів.
• -Хм... Це вся подяка?- нагло ухмильнувся він.
• -А чого ти чекав? Доземного поклоду зі словами мій повелитель?
• -Так!
• От... Дуже не хороша людина, але я вирішила прийняти виклик на його гру.
• -Пане Доратай, від всього серця вам дякую за такий великий героїчний вчинок. Ви безстрашно провели мене через парк наповнений кривожадними...,- ось тут я задумалась на секунду з підбором кровожадного монстра,- Білками!- і після цього зробила кніксен.
• Дарій дивився на мене ледве стримуючи сміх, але все таки усміхнувся. Я йому також відповіла усмішкою і сказала:
• -Мені час. Бувай!- і обернулася до входу у гуртожиток.

Коли зайшла до кімнати, на мене з визгами навалилися дві туші.

-З тобою все добре! Ми так переживали! Нас не впускали! Сказали сидіти тут!- почали перебивати один одного подруги.

-Ей! Задусите!- пискнула я.

-Ой, вибач!

Я присіла й почала:

-Сядьте, зі мною знов сталась якась дивна історія,- коли шоковані подруги сіли, я продовжила,- під час трансу, я перенеслась у зеркальну кімнату, де у дзеркалі побачила своє відображення, але це була не я...

На розповідь пішла година, дівчата весь цей час мовчали, а під кінець Луіза видала:

-Всі маги, які проходили ритуал говорили, що з померлими спілкувались у Дзеркальному світі. Тому це не дивно. Я більше переймаюся за те, що ти бачила минуле- це небезпечно! Маги не придумали як мандрувати часом і всі спроби закінчувались невдало.

-Але фактично,- почала кузена,- Злата не мандрувала часом. Фізичного перенесення не було, а відбувалось все це у трансі, тому з цим мені більш-менш ясно. Я ось думаю про яке пророцтво йдеться, як з ним зв'язаний камінь і чому від нього залежить існування світу!?