Глава 10. Відьмак

Півмісяця пройшло незамітно і без інцидентів. Від Дарія та Емілії старалася триматись на безпечній відстані й поглинутись у світ знань.

Щодо навчання, воно в мене йшло добре, теорію знала всю (ту що нам задавали вчити). З практикою було тугіше, адже сила так і не хотіла піддаватись після історії на стадіоні. Подруги запевняли що це через шок, скоро все пройде і я зможу легко її прикликати. У самих дівчат все вдавалось з легкістю. 

-Мені страшно! Бабуся розповідала, що закляття в'їдається у твою свідомість і протягом декількох секунд тебе пронизує сильний біль,- розповідала кузена.

-Тепер нема чого боятись! Ритуал переноситься на потрібну дату,- прокоментувала Луіза.

Вони говорять про ритуал захисту підсвідомості, який мав відбутися цього тижня, але через незадоволення батьків студентів відклали на кінець жовтня. Все через те, що по традиції спочатку має відбутися Бал Чотирьох Стихій, а вже після цього ритуал. До речі про бал, кожного року 100 високородних сімей розігрують жеребкування, яким визначають хто буде влаштовувати бал. Наша сім'я його організовувала два роки назад, тому в жеребкувані не брала участі.

-Який зараз урок?- до нас піддійшов Віктор.

-Профпредмет,- відповіла я після секундної заминки.

-Дякую!

Що ж до цього предмету. Я довго обирала напрям і зупинилась на правознавстві- це один із базових профпредметів, після вивчення якого, я можу стати юристом, суддею, офіцером, детективом- тобто, як і у нас на Землі. До речі воїни також проходять курс правознавства.

На сьогодні наші шляхи із дівчатами розійдуться, адже вони видрали різні напрями: Агнія- мистецтвознавство і артефактика, а Луіза- цілительство.

Сьогодні цей предмет відбудеться вперше. До цього моменту ми мали місяць часу, щоб обдумати, а сьогодні буде вступний урок, після якого ми маємо останній шанс вибрати інший напрямок.

Я зайшла до аудиторії, де сиділи троє студентів. По мантіях двоє із факультету повітря і одна дівчина із води.

-Привіт!- сказала я.

Мені стримано відповіли, після чого я сіла. Через п'ять хвилин почався урок і прийшов викладач.

Ну... Значна частина нашої групки, тобто всі дівчата, а з чотирьох людей нас троє, впустила слюні. Ще б не пустити! До аудиторії зайшов високий, підкачаний синьоокий красунчик із чорнявою шевілюрою.

-Доброго дня студенти! Мене звуть Тристан Вроз. Називайте мене просто Тристан, адже п'ять років різниці не є причиною "ви-кати" мені.

-Тобто "п'ять"? Ви ще не закінчили академію?- спитала дівчина із факультету води.

-Я відьмак! Ми не вчимося в академіях,- стримано відповів викладач.

Я не знаю чому, але після слова "відьмак" всі притихли і насторожилися. Потрібно спитати в подруг чому!

Урок пройшов спокійно. Всі слухали Тристана уважно. Розповідав він цікаво, але без емоцій. Як можна поєднювати ці два фактори? В голові не вкладається.

-Запам'ятайте! Закон- це справедливість, справедливість- це совість, а совість- це біль. Життя правознавця непросте, воно складається з болю, адже інколи потрібно судити хороших людей, які були по деяких причинах замішані у злочині, а буває, закон на стороні такої мерзоти! Що ти хочеш власними руками задушити людину! Тому, вам потрібно зупинитись на роздоріжжі: ви хочете бути справедливим, чи людяним? Що виберете ви? Ось делема! Ви прийшла сюди вчитись щоб захищати закон від людей, чи людей від закону? Іншого не дано! Хто хоче відповісти?

-Як на мене, я повинен бути справедливим й захищати закон, адже він створений щоб захищати світ,- висловив свою думку єдиний хлопець у нашій групі.

Інші підтримали його. У мовчані лишилась тільки я і під поглядами інших обдумувала своє бачення.

-Я думаю, що людина у якої є совість буде й без закону жити правильно, а інших й закон не зупиняє. Я хочу захищати людину від іншої людини, а не від закону. Я хочу бути людяною!

Одногрупники не розділяли моєї думки і дивились на мене зверхньо. 

Урок пройшов і всі вийшли з аудиторії.

Біля виходу із академії мене вже чекали.

-І як пройшов перший урок?

-Цікаво,- почала я,- але в мене є одне питання. Хто такі відьмаки?

-Тобі навіщо?- спитала Луіза.

-Мій викладач із права є відьмаком,- пояснила я.

Далі був хвилинний шок. Агнія то відкривала рота з наміром щось уточнити, то закривала через неможливість скласти слова до купи. Першою до тями прийшла Луіза:

-Відколи в магічних академіях викладають відьмаки?

-Не знаю, але це просто відпад!- викрикнула кузена,- Я ніколи не бачила відьм чи відьмаків, але говорять, що вони красуні й красені.

--Так, Тристан красунчик. Чому всі у повному ауті, коли чують про відьм?- запитала я.

Як завжди відповіла "голова" нашого дружнього механізму- Луіза.

-З дитинства нам говорять, що відьомський рід є нашим другом, але триматись від них треба на хорошій відстані. Вони бачуть нас із середини і можуть знешкодити з великою легкістю, хоча по силі ми є рівними.

-Тобто, бачуть із середини?- зі всього що вона сказала я нічого не зрозуміла.

-У кожного мага є свої сплетіння, які визначають наш рід магії, тобто стихію. Але в сплетіннях видно й наші особливості, наприклад сильний нахил до цілительства, або тяга артефактів до тебе, або вродженний захисний щит- це все вони бачуть. По очам твоїм бачу наступне питання. Так у них немає сплетінь, а є кров. Щоб забрати силу у мага, потрібний артефакт і закляття. Щоб забрати силу у відьми, потрібно її вбити, адже її сила не в уявних магсплетіннях, а в реальній крові. Через це й відрізняється спосіб чарування. Відьми використовують стихії.

-Не бачу різниці! Ми також використовуємо стихії,- правильно замітила Агнія.

-Як би це правильно пояснити? Наші стихії є механічними- ми створюємо вогонь самі, керуємо водою самі, розломлюємо землю самі, ми самі керуємо вітром. А відьми користуються живими стихіями і всіма одночасно на ідеальному рівні. Щоб користуватися вогнем їм потрібна іскра, із якою вони беруть енергію й так зі всіма стихіями.