Глава 8. Урок, який запам'ятався

У навчанні, у нових інформаціях, у перших досягненнях пройшов  місяць в академії. Агнія, Луіза та я здружились, ми ділимось секретами, допомагаємо з конспектами один одному, проводимо разом вихідні.

За цей місяць сталося багато цікавого, наприклад, практика медитації на уроці основ вогню, де ми вчились віднаходити й прикликати стихію. В мене першої вийшло це зробити. Перші самостійні та контрольні я написала також не погано. Наш курс здружився і ми збираємось інколи посидіти разом у кафе. Але найбільшою своєю гордістю, я важаю те, що на новому предметі " Практика магічних заклять" в мене вийшло висушити за допомогою магії мокру тканину. Це ж круто! Тепер я дійсно відчуваю себе чаклункою, хоча знаю, що вчити мені ще багаченько.

Сьогодні четвер, весь перший курс вогняного факультету після спецпредмету йде на стадіон, де в нас проходить урок "основи самозахисту". Ніякому захисту нас там не вчать. Пан Грандіан сказав, що спочатку потрібно підняти наші фізичні данні, а вже після цього вчитись битися. До речі, цей місяць я ставала ранл на пробіжку й зарядку і тепер я справді почуваю себе краще під час фізичної нагрузки.

Але сьогодні все по-іншому, пан Грандіан зустрів нас з мечем в руках, що примусило частину студентів, дівчат точно, понервувати.

-Доброго дня! Оскільки, першокурсникам забороняється викладати захистні закляття, то цілий перший курс, ви будете вчитися захищатися зброєю. Нехай кожен візьме меч і повторює за мною базові рухи. 

Половину уроку ми вчили рухи. І ось до нас на урок приходять два хлопці. Двоє високі, спортивної тілобудови. Один з них чорнявий  з голубими очима і різкими рисами обличя, а другий кароокий шатен.

-Дарію, Артуре, ви вже тут? Знайомтеся- це стихійники з третього курсу. Оскільки, викладача основ заклять не буде по деяким причинам, то я згодився вести у вас два уроки підряд, а хлопці будуть мені помагати.

-Брюнет, це брат Емілії,- тихо проінформувала мене Агнія.

Цікаво, чому за місяць навчання, я не бачила його в академії?

-Хлопці, починайте!

Перед нами відкрилась картина бою на мечах, але було враження, що хлопці танцюють, такі злагоджені рухи у них були. Всі дивились з відкритими очима, а деякі дівчата встигли слюні повпускати. Ще б, такі красунчики. Я детально розгледіла Дарія, який зовсім не схожий зі своєю сестрою, навіть кольором волося і очима. Емілія низенька платинова блондинка з карими очима, а він її протилежність! 

Бій закінчився!

-А тепер, я поділю вас на пари і ви будете відточувати рухи і водночас дивитись на вашу точність.

Через 10 хвилин значна частина студентів мали пари.

-Емілія будеш зі Златою!

-Я задоволена,- кровожадно прокоментувала напарниця.

А я ні! Ось не повезло! Вона ж мене заколить мечем.

-Станьте і повторіть всі рухи і тільки після цього почніть працювати в парах.

Я почала згадувати і відпрацьовувати все що знала. Дарій і так званий Артур дивились за нами всіма.

-Привіт, братику!- звернулась Емілія.

-Закрий рота і працюй!- відповів "братик".

Все, я його вже люблю!

Ми боролись. Вигравала то я, то Емілія. І все було добре, коли пана Грандіана викликав ректор і він був змушений відлучитись.

-Третьокурсники, ви лишаєтеся за старших!- і пішов зі стадіону.

Після цього Емілія зірвалась з катушки напад за нападом, які я не встигала відбивати.

-Еміліє! Успокойся! Що ти робиш Емілія?- кричав Дарій.

Я звалилася на землю і щоб не попасти під меч котилася по ній.

Дарій підбіг і відсторонив Емілію.

Я відчувала біль у лівій руці глянула на неї- поріз й глибокий.

-Ти як? Звернувся до мене брат ненормальної особистості.

-Рука,- показала на рану.

-Я зрозумів,- і до свого друга,- Артуре, поклич викладачів і ректора. Хтось зняв захисні чари з меча, у дівчини поріз, якого не мало би бути.

-Я бігом!

Дарій допоміг піднятися і перев'язав ремінцем вище порізу, бо кров текла страшно. Через її втрату, голова крутилася, а свідомість помутнилася. Я побачила, як зі сторони академії йде група викладачів, а далі... Далі я нічого не бачила.

****

Я почала відчувати, а це означає свідомість повертається, але очі відкрити було важко, тому я вирішила спокійно полежати.

-Робимо підсумки. З академічного сейфу зняли охороні закляття і викрали важливий артефакт, зняли зачаровку мечів, через що студентка постраждала, а інша студентка була під чарами внушення, я мовчу про те, що викладач з основ заклять зникла безвісти!

Я слухала і старалася не видати себе. Сніжана зникла? Нічого собі! От тобі академія, от тобі спокійне студентське життя.

-Спокійно, не в цьому місці! Поговоримо пізніше.

Я вирішила дати про себе знати  легким стоном, після чого почала відкривати очі.

-Пані Калитовська, як ви себе почуваєте?- спитав ректор.

-Пити,- прошипіла і привстала на локтях, але від безсилля впала назад на подушку.

-Не рухайтесь! Ви втратили багато крові! Тримайте, пийте.

-Що  сталося після того як знепритомніла?

-Вас відвезли в цілительську. Як би не пан Доратай, то не відомо чим би кінчилось. Він не дивлячись на заборону використовувати магію, прикликав стихію повітря, щоб те затримало кров.

-Хмм... Гарний тендем! Сестра калічить, а брат лікує!- возмущалась я.

-Все не так! Завтра буде дуже важливе оголошення, яке пояснить вам все. А сьогодні, до кінця дня вас випишуть. За допомогою магії ви швидко станете на ноги!- сказав і вийшов ректор, а за ним викладач самозахисту.

Тільки вони вийшли, у палату зайшли тітки Агрипіна і Лідія, ну звісно з ними була Агнія.

-Як ти себе почуваєш? Голодна чи можливо хочеш пити?- почали мене питати родичі.

-Все добре, я не голодна, а пити мені дали.

-Ну і стервоза ця Емілія!- сказала кузена.

-Агніє! Де твої манери?- обуренню тітки не було меж.

-Агрипіно, я згідна з твоєю дочкою! Де манери цієї Доратай!? Покалічила дівчину й навіть вибачатись не прийшла! Як би не її брат, то не відомо чим би все кінчилось! Все таки Дарій хороший хлопець!- тітка Лідія сьогодні в ударі.