Глава 5. Сімейна вечеря

-Бабусю, хто це?- першою заговорила руда дівчина, приблизно мого віку.

-Я не говорила для чого зібрала вас всіх,-почала Віолетта,- знайомтесь, це Златослава, вона дочка Григорія і Алли.

Всі дивились на мене як на привида. За цей час я оглянула присутніх тут людей. Дітей Віолетти впізнала відразу по зеленим, таким самим як в мене, очам. Першим оговтався старший син.

-І що вона тут робить?- незадоволено процідив чоловік.

-Брониславе, підбирай слова! Вона буде навчатись у МАСНі.

-Ось яка ти! Ти дуже схожа на своїх батьків!- це сказала, напевно, Агрипіна.

-Злато, знайомся зі своїми рідними,- почала баба,- це Бронислав, мій старший син, біля нього сидить його дружина- Лідія і їхній син Юстиніан.

Я оглянула вище зазначених людей. Дядько- це чоловік 45-ти років, із замітною лисиною на каштановому волосі, дуже різкі риси обличя так і кричали: "тримайся від мене подалі". Його дружина мені сподобалась більше. Русява жінка, того ж віку, що і її чоловік. Голубі очі видавали, що вона не є прямим родичем, адже всі діти і внуки Віолетти мали зелених колір.  Що ж до Юстиніана, йому біля двадцяти, він зібрав у собі всі найкращі риси батьків- це статура тата і зовнішність мами, звісно, не враховуючи очей.

-Далі йде моя дочка Агрипіна і її чоловік Архип. А ось ця прекрасна леді моя внука Агнія.

Тітка дуже схожа на свою маму. Каштанові довгі коси, пухлі губи, мініатюрний носик. Біля неї сидів рудий чоловік з карими очима і окулярами на лиці.

-Агнія, тобі йде твоє ім'я, ти справді вогняна!- сказала я.

Справді, дівчина єдина в кого колір волося справді гарно гармоніював з очима.

-Тобі також воно йде, Золотоволоска!- в неї гарна усмішка.

За столом утворилося два табори. Сім'я тітки ставилася до мене дружньо, а дядька з обережністю, ніби я небезпечна злодійка і у будь-який час можу зробити щось неочікуване.

-То ти цього року будеш навчатися у МАСНі?- мені подобається Агнія, вона мила і добре до мене ставиться.

-Так!

-Це ж прикольно! Я також цього року подала документи на перший курс! Ми, можливо, будем жити в одній кімнаті!

-Це не факт, люба,- почала Віолетта,- Злата може мати в собі або стихію вогню, як у нас, або може піти в маму і нести в собі стихію землі.

-Або поступити на п'ятий факультет!- вставив своїх пару монет дядько.

-Тобто?- не зрозуміла я,- ви ж говорили що існує  чотири факультети!

• -Тому що їх чотири, п'ятий для стихійників- це чаклуни, які мають не одну стихію!
• -Тоді їх не чотири, а п'ять!
• Це що виходить? Я можу мати дві стихії? Тільки не це! Мені страшно взагалі бути чаклункою, а тут ще й ускладнення!
• -Мамо, навчання в академії почнеться незабаром! Потрібно подати документи,- тітка серйозно взялася за моє навчання в академії.

-Коли починається навчання?-задала головне питання.

-15 серпня,- замісь мами відповіла Агрипіна,- це буде розподілення стихій.

-Що це?

-Ритуал, який скаже тобі до якої стихії ти належиш. Хоча багато сімей знають, які стихії у їхніх дітей, але існують такі, як ти! У них батьки з різними типами, тому вони не знають, яка стихія домінувала.

-Зрозуміло.

-Мамо, можна я залишусь тут і ближче познайомлюсь зі Златою?- кузена була настроєна оптимістично.

-Звісно, Агніє! Це похвально, що ти хочеш здружитися зі Златою!

Далі вечеря проходила нормально. Всі говорили на нейтральні теми. 

Під кінець нашої трапези, Віолетта піднялась і попросила уваги і звернулась до мене:

-Хоча я говорила з тобою весь час тільки про те, що тебе цікавило і вводила тебе у курс справи, я хочу сказати, що всіх членів сім'ї я дуже люблю! Я порву будь-кого, хто захоче вас образити! Злато, від сьогоднішнього дня, ти новий член! У будь-який час клич нас і ми захистимо тебе! Знай і пам'ятай про це! Вип'ємо за сім'ю, за родинні зв'язки, за вірність рідних!

Ось так я познайомилась із новою родиною! Вже не такою далекою, як раніше!