Глава 4. Нова бабуся-це не кінець!

Ми стояли на площадці і чекали свою платформу.

Що таке платформа? Ну, дивлячись що твориться біля телепортаційної зали- так називалося місце, де ми опинилися, це тутешній вид транспорту. Щось між каретою і літаючим килимом. Як пояснила Віолетта, ті платформи що зараз бачимо є громадськими, тому вони такі великі, а вона має свою власну.

Біля будівлі кипить життя. Всі кудись спішать, гуляють, говорять, кричать. У моїй уяві, магічне місто- це село із будиночками-грибами у лісі, де літають феї, ходять гноми. Я глибоко помилялася! Тут і багатоповерхівки, і магазини, і парки. Чаклуни ходять у сучасному і модному одязі. Глянувши на це все, я вже не була повністю впевнена про важке привикання до нового життя.

-Не про таке магічне місце я мріяла. Тут так буденно! Навіть не віриться, що тут живуть чаклуни,- сказала я свою думку.

-Магія спрощує тільки побут. Чаклуни живуть так, як люди. Ми ходимо на роботу, працюємо, готуємо їжу. 

-І навіщо магія?- задала логічне питання.

-Їжа сама готується, одяг сушиться за лічені секунди, плями зникають без води. Поліція за допомогою магії шукає докази, лікарі лічать. Вся техніка працює від магії- у нас немає автомобілів, літаків, побутової техніки, яка працює від електрики і палива. Все магія!

До мене почала доходити суть застосування магічних сил.

-Ось і наша платформа!- повідомила Віолетта.

Ми швидко сіли і це чудо магічних наук почало рухатись, як автомобіль!

Ми їхали чи летіли 15 хвилин й ось перед нами відкрився вид мого нового дому. 

Він був помпезним і водночас зі смаком. Оглянцована цегла у суміші з камінням виглядали шикарно, а коричнева черепиця прекрасно доповнювала архітектурний ансамбль. Перед домом росли червоні троянди, а з боку розташований фруктовий сад.

-Як тобі? Подобається?

-Дуже!- чесно відповіла я,- Але не завеликий він для одної жінки?

-Я живу в ньому не одна, а зі сім'єю мого старшого сина.

-У вас є ще діти?- моєму здивуванню не було меж.

-Так, син і дочка. Кожен з них має свої сім'ї. Дочка Агрипіна живе в іншому місці, але ми часто бачимось. Сьогодні, у честь твого приїзду на вечерю збереться вся родина.

-Значить в мене є кузени?

-Заходь в дім, зараз все тобі розповім за обідом. 

В середині дому також все дуже гарно. Прихожа зроблена у оранжево-коричневих тонах з елементами дерева дивиться комфортно і по-сімейному.

-Злато, знайомся, це Григор- дворецький. Якщо тобі буде щось потрібно звертайся до нього,- познайомила господарка дому і дала розпорядження,- приготуйте обід і подайте його в моєму кабінеті. Пішли, я покажу твою кімнату,- це вже до мене.

Дім громадний! Поки ми йшли я нарахувала вісім кімнат і це тільки те, що я бачила, а ще є третій поверх. У всіх коридорах розвішані картини і стоять вази.

-Ось, заходь і розкладайся, я через півгодини зайду і ми детальніше поговоримо про все, що ти захочеш,- сказала жінка перед одною з багатьох дверей.

-Добре,- і зайшла.

Це королівська спальня! Бежевий колір він повсюди, він додає жіночності приміщеню, але водночас не ятрить очі. З меблів першим ділом я глянула на велитенське ліжко біля нього з двох боків стоять тумби, небалеко від одної з них розташрвані ще одні двері. Велика шафа, а біля неї столик з дзеркалом і пуфом. В кутику кімнати розташований стелаж з вільними поличками. Кімна сподобалась мені дуже сильно!

Я увійшла у ще одні двері, там є вана, зручна і компактна вана.

Щоб якось згаяти час, почала розкладати речі. Коли  завершила одну валізу в мої двері постукали і прийшла Віолетта.

-Йди за мною, поговоримо.

Я без слів взяла коробку, яку мені подарували на день народження і пішла за нею.

Кабінет розташований на першому поверсі. Зроблений повністю з дерева, але родзинки додає гарна різьба меблів. На стелі висить абажур у формі вихря- неординарно, але цікаво.

-Сідай,- запросила жінка,- говори що хочеш дізнатися.

Я присіла і почала питати те, що мені цікаво:

-На день народження бабуся подарувала коробку, залишену мені справжніми батьками. Тут є деякі зілля і обереги про які я нічого не знаю. Розкажете?

-Показуй,- я дала їй в руки три колби,- звідки вони це дістали? Це ж природні зілля, яких не можна дістати!- здивовано проговорила вона, а потім пояснила,- Кожний з них означає одну стихію. За первісних чаклунів, коли не було такої науки як зіллєваріння, щоб підсилити себе на війні чи просто в потрібний момент, вони у вільний час витягували зі себе потоки магії, які через деякий час ставали рідинами. Зараз, нікому не відомо як це робиться.

-Ну добре зелений, він означає стихію землі, а інші?- цікаво виявляється, дізнаватись про чаклунський світ.

-У первісних чаклунів, магія ще не розбавлена з іншими, тому її консентрація була сильнішою. Звідси і випливає: зелений- стихія землі, жовтий- повітря, а фіолетовий- вода.

-Тепер зрозуміло, а що з оберегами?- я витягнула два браслетика.

-Цікаве плетіння! Призначення амулетів можна дізнатись по кольору. Цей з червоних ниток, призначений для охорони від небезпечних заклять і заговорів. А цей з чорно-золотих для захисту від будь-якої нежиті. Якщо на тебе нападе злий привид, то він не зможе до тебе підлетіти на три метри.

-Тут навіть нежить є? Там різні вампірчики, монстрики болотні, русалки річкові?

-Так є! Ще якісь питання?

-Скільки коштує навчання в академії? Батьки залишили мені спадок і я б хотіла...

-Бережи їх, за твоє навчання платити буду я і це не обговорюється! Тепер йди готуйся, через годину почнеться сімейна вечеря.

Дорогу до своєї кімнати я запам'ятала, тому впевнено йшла сама.

Після дороги вирішила переодягнутися і прийняти ванну. Через 45 хвилин я вже була готова і чекала, коли покличуть. Розкласти лишилось одну валізу, але я вирішила що замало часу, вже через 10 хвилин має початись вечеря. Чи була я рада, що в мене є ще рідні? Так! Все життя у мене були мама, тато і бабуся, а тепер будуть ще дорогі серцю люди.