Ми всі сиділи у мене в спальні, я збирала речі у валізи. Мені було важко дивитись на батьків, які сиділи сумні.
-Дододоню, можливо ти передумамаєш? Ббудь ласка!- мама не могла заспокоїтись і плакала ще більше.
-Кохана, заспокійся! Це її вибір, який може зробити тільки вона! Не ми! Златочко, збирай речі далі.
Я кивнула головою татові і далі продовжила збори.
Одна валіза з кофтами, жакетами, штанами і джинсами вже зібнана. Зараз я збираю другу, в яку входять майки, футболки, шорти, комбінезони і взуття.
-Мамо, де наша дорожня сумка?- нарешті наважилася звернутись до неї.
-Я зараз принесу!- і вийшла з кімнати.
-Доню, поки немає Анни я хочу тобі сказати, що ти повинна бути сильною і не дати іншим знущатись зі себе. Тримайся достойно і гідно!- й посміхнувся.
Як же мені буде їх бракувати! І маму, яка завжди переживає, і тата, який завжди підтримує, і бабусі, яка на вигляд холодна бурулька, але в душі любить найбільше. Як я без них?
-Добре тату!
-Я знайшла сумку, що в неї пакувати?-запитала мама.
-У ванній треба зібрати всі мої речі,- відповіла на запитання,- мамо, я знаю тобі не подобається мій вибір, але це остання воля твоє сестри! Я маю їх вшанувати таким способом!
-Я вже починаю звикатись з цим всім. Я тебе розумію, це твоя сутність і ти хочеш дізнатися про неї більше. Єдине, що можу сказати, це щоб ти добре себе вела, не встрягала у неприємності та добре вчилась. Домовились?
-Так!
Через дві години я перевіряла вже склалені валізи на наявність всього потрібного. Невже зараз я прощаюся зі своїм старим життям? Виходить, що так,- прощаюся!
Рідні без слів мене обняли і міцно стиснули в обіймах. Тепер, я розумію чому головні герої фентезійних романів і фільмів, переважно, є сиротами- так простіше їх вирядити на зустріч пригодам!
-Я розумію, важко відпускати дитину, але нам вже час. Щоб доїхати за світла, зволікати більше не можна,- в сімейну ідилію влізла Віолетта.
-Добре, до зустрічі мої рідненькі!
Через 10 хвилин, я сиділа в автомобілі й дивилась у вікно, де мінялися пейзажі.
-Баба говорила щось про стихії. Поясните що це?- нарушила тишину.
-Тоді, почнемо з самого початку. Магічні світи- це фізичні субастральні світи, зараз ти все зрозумієш, тому не ламай голови,- сказала Віолетта, глянувши на мої очі, які не зрозуміли нічого зі сказаного,- зараз ми їдемо в Малефістополь- столицю Маджимунді. У ній розташована магічна академія, або повністю Магічна Академія Стихійних наук. В ній існує чотири факультети, які залежать від твоєї стихійної сили. Це вогонь, вода, земля, повітря. До цього моменту зрозуміло?
-Так, чотири всім відомих стихій, а яка в мене?
-Ще не відомо, в твого батька був вогонь, а в мами земля. Одна з них.
-А у вас яка?
-До одруження Григорія, всі в нашій сім'ї мали стихію вогню, він перший, хто порушив традицію одружуватись із чаклункою з не однаковою стихією.
-Зрозуміло. Розкажіть щось про академію,- мені потрібно більше інформації про майбутній навчальний заклад.
-В ньому навчаються всі діти з магічним потенціалом, але платно. Ті, хто не має змоги оплатити навчання пробують вступити на державну форму, але як і у будь-яких інших закладах, кількість цих місць обмежена.
-Це означає, що є багато спільного з простими академіями, де викладають звичайні предмети.
-Ні, у МАСН діє сильна ієрархічна драбина, тому державників зневажають, не люблять і знущаються з них. У вас навпаки, тих, хто вступив своїми силами без батьківських грошей поважають і ставлять у приклад.
-Як проявляється цкування?
-Дуже жорстокими методами, хоча магія без диплома забороняється у використані за межами аудиторій, вони граються магічними атакуючими заклинаннями.
-Тепер до мене дійшло. Обов'язково вибирати 3 профпредмети?
-Ні, загальна кількість це три, але ти можеш вибрати тільки один, якщо впевнена ким хочеш стати у майбутньому. Я складу список з можливими професіями, ти вибереш яку захочеш. До речі, ми приїхали. Виходь!
Ми зупинились біля дрімучого лісу, навкруги не було ні одної споруди, про людей взагалі мовчу.