Глава 18. Великі сімейні плани

Глава 18. Великі сімейні плани

Після того неймовірного, чарівного вечора біля грецького фонтана та палкого визнання в коханні, у житті Валерії та Таміна офіційно почалася нова ера. Їхня власна, довгоочікувана історія кохання нарешті стартувала, скинувши всі маски, гордість та взаємні кпини. Тепер їм обом було абсолютно байдуже, що там скаже весь світ, як шепотітимуться за спинами заздрісні студенти музколеджу чи які перешкоди виникнуть попереду. Попереду на них точно чекала затята боротьба за своє щастя, але коли рука міцно стискає руку коханої людини, будь-яка битва здається просто дрібницею.

Йдучи вечірніми вулицями, Валерія міцно тримала Таміна під руку. Вони йшли, притискаючись один до одного, і хлопець раптом зупинився, серйозно подивившись на дівчину крізь окуляри:

— Знаєш, принцесо... Я думаю, пора. Пора офіційно розставити всі крапки над «і» й оголосити моїм рідним, що ми тепер разом. Не хочу нічого приховувати. Нехай знають, що між нами все максимально серйозно!

Лера від несподіванки трішки розгубилася, але, поглянувши в ці рішучі карі очі, лише кивнула. Тим паче, що сімейство Таміна вже чекало на цей крок.

Якраз у цей час у просторій і затишній квартирі палестинської родини панував повний кулінарний аншлаг. Поважна Хафа разом із красунею Нурією, головою сімейства Абдуллою та старшим братом Таріком збиралися сідати за великий обідній стіл, щоб посмакувати пізньою вечерею. У повітрі пахли спеції, щойно спечений лаваш та м’ясні страви.

І тут вхідні двері з гуркотом відчинилися. До коридору буквально влетіли Тамін із Валерією — обоє такі щасливі, захекані, із сяючими очима й абсолютно безтямними посмішками. Тамін, не в силах більше стримувати свій тріумф, з порогу на всю квартиру емоційно прокричав:

— Моя улюблена сім’я! Облиште всі свої тарілки! Я хочу вам дещо оголосити! Ось, дивіться, Валерія тут, зі мною!

Уся родина миттєво підхопилася зі своїх місць. Нурія, почувши крик золовка, першою вибігла з кухні, а за нею поспішала Хафа, витираючи руки рушником і вже передчуваючи велике свято. Побачивши гостю, жінки щиро засіяли від радості й одразу кинулися обіймати розчулену Валерію, яка від такої лавини східної гостинності навіть трішки зашарілася.

Тамін гордо випрямив спину, міцно переплів свої пальці з Лериними і голосно, наче оголошував вихід султана, заявив батькам і брату:

— Офіційно оголошую: Валерія віднині — моя дівчина! Ми сьогодні нарешті зізналися один одному в почуттях. Ми кохаємо один одного і більше нікуди не відпустимо!

Валерія, почувши ці слова, кумедно піджала губи від збентеження, але дуже мило кивнула на підтвердження, продовжуючи міцно-міцно тримати Таміна за руку. Вона стискала його долоню так, наче від цього залежало її життя, і взагалі не збиралася його опускати, демонструючи всім присутнім свій законний «трофей».

Реакція родини була миттєвою та вибуховою. Батько Абдулла та мати Хафа радісно закричали на всю кімнату, піднімаючи руки догори:

— Аллаху Акбар! Слава Аллаху! Нарешті наш норовливий лев знайшов свою принцесу!

Тарік із Нурією, які тримали на руках своїх маленьких дітей, теж почали голосно сміятися, плескати в долоні й щиро поздоровляти новоспечену парочку з їхнім величезним щастям.

— Ну що, братику, — підмигнув Тарік, підходячи ближче. — Спрацювала моя дипломатія? Бачу, папірці таки полетіли в смітник, а діло дійшло до діла! Заходьте швидше, сідайте з нами за стіл!

Вечеря перетворилася на справжнє свято. Валерію посадили на найпочесніше місце, і перед нею миттєво з’явилася така кількість тарілок із традиційними східними наїдками, що дівчина подумки пожалкувала про те, що в неї лише один шлунок. Тепер для Лери відкрилася унікальна можливість зсередини, крок за кроком вивчити цю дивовижну, багату культуру свого коханого. Вона з цікавістю розпитувала Хафу про секрети приготування страв, а Тамін сидів поруч, підкладаючи їй найкращі шматочки м’яса, і не міг намилуватися своєю дівчиною.

Окремим атракціоном вечора стали діти Таріка та Нурії. Маленькі кучеряві карапузи одразу відчули добру ауру Валерії і почали крутитися біля її рожевої сукні. Лера, яка взагалі обожнювала малечу, була абсолютно не проти посюсюкатися з ними. Вона кумедно корчила гримаси, брала їх на руки, показувала якісь прості музичні фокуси з вилками, від чого діти дзвінко й голосно сміялися на весь дім.

Тамін, спостерігаючи за цією ідилією, просто танув на очах. Його серце переповнювала така дика радість і гордість, що він лише мило й тепло посміхався, переглядаючись із братом. У його голові вже не було жодних сумнівів: Валерія ідеально вписувалася в його велику східну родину.

Поки молодята бавилися з малечею, старше покоління — Хафа, Абдулла та Тарік — уже з хитрими посмішками почали будувати грандіозні плани на їхнє майбутнє. Батько Абдулла поважно погладив бороду і тихо сказав дружині:

— Ну все, Хафо, справа зроблена. Тепер залишилося головне: щоб вони скоріше поженилися, зіграли гучне весілля на всю Одесу і щоб ми якнайшвидше поїхали знайомитися з батьками Валерії, з її мамою Владою. Треба ж усе зробити за нашими законами й традиціями — з повагою та сватанням!

Хафа задоволено кивала, вже уявляючи, яке гарне весільне вбрання підійде її майбутній невістці, а Тамін із Валерією, хоч і чули ці грандіозні матримоніальні плани родини, лише щасливо перезиралися під столом, міцно тримаючись за руки. Попереду на них чекало знайомство з Лериною мамою, студентські плітки та довге спільне життя, але цей перший сімейний вечір вони не забудуть ніколи.