Глава 15

З кабінету Архонта я виходила з бажанням убивати. Сказати те, що цей нахабний і самовпевнений індик мене дратував – не сказати нічого. І добре б ми погиркалися через щось важливе, на кшталт вагітності Надії, так ні, з цим розібралися швидко, вирішивши що говорити про це підемо з самою дівчиною. Макар вирішив допомогти мені зі складанням питань щодо атестації для профпридатності, ніби у нього своїх справ немає! І хто б міг подумати, що не зійдемося на питання про надзвичайні ситуації, на кшталт форс дожор, пардон, форс мажорів.

Це ми просиділи над цим не менше години й вже з'ївши всі цукерки та печива навпіл з босом, які нам принесла Сесиль разом із документами, з піною у рота сперечалися. Я наполягала на тому, що перекладач повинен приваблювати протилежний бік розмовою, а Архонтов – що треба води в рот набрати та не відсвічувати. А коли постаралася навести, як мені здавалося, залізний аргумент про те, що моя тактика допомогла з китайцями, мені відповіли словесним хуком що іноземців залучила не я, а кругленька сума, яку вони отримають за підсумком підписання договору. Крити було нічим, але мені відверто не сподобалося втручання чоловіка в мою роботу. А тому під кінець, я посміхнулася так ніби мені запропонували з'їсти живого таргана, піднялася та з неймовірною інтонацією вимовила:

— Дякую за…допомогу — останньої миті зорієнтувавшись замінила «службу», як часто казали у серіалах. — Я вас зрозуміла та врахую ваші побажання. А тепер, мабуть, повернуся до свого відділу. У мене там працівники без нагляду.

І поки чоловік відходив від мого кричущого нахабства, я схопилася та дуже намагаючись, щоб мій швидкий крок не перейшов на біг, вискочила за двері. Спочатку тема з Русявою, потім допит шефа про Джеррі, тепер чортова переатестація та не пошлеш же начальника всієї компанії в піший похід за грибочками. За те я подумки виконувала своє бажання та заклинала його ними отруїтися, якщо знайде.

У відділі на подив усі сиділи на місцях і старанно працювали, я відзначаючи це  гучно оголосила, щоб Ірка зайшла до мого кабінету та сама не зменшуючи кроку пройшла у своє лігво.

— Так, дивись, звіт я майже доробила, мені тільки тут і тут потрібний твій підпис. А ще ти не затвердила хто перекладатиме цей звіт на англійську. Ти ж знаєш, це не моя спеціальність. Тому тобі варто звернути на це увагу вже зараз, крайні терміни до середи. — ні краплі не звертаючи уваги на мій розлютований вигляд, подруга перебираючи якісь папери вмостилася в крісло для відвідувачів і почала мовити. — А ще Колєт не встигає з презентацією, їй відділ розробки підкинув ще роботи й вона не встигає в термін, потрібно щоб ти більше часу вибила. Ну, хоча вона нехай сама тобі про це говорить. Так, мені підписи потрібні. Тут і тут.

Вчитуючись у написи італійською, пробігла по кількох аркушах і поставила розгонистий підпис. Потім, прокрутивши знову все сказане подругою, згадала, що ще за розпорядком для перекладу стоїть на сьогодні.

— Перекладом звіту я займусь, а Колєт сюди поклич, коли будеш виходити. Але спочатку поясни, вони обидві сидять там, тому що звіти? Вони досиділи до останнього та тепер з палаючими дедлайнами там працюють? — прийшло чітке усвідомлення того, що з вибором секретаря треба поквапитися. Поспішити так, щоб завтра у мене був свій секретар, а післязавтра проходив відбір співробітників. Зрозуміти досі не можу, чому в такій великій компанії лише п'ять перекладачів, якщо потреба в них висока.

— Ну, якщо чесно не знаю, що з усього на них вплинуло. Ти чат компанії дивилася? Архонтов ходить відділами й перевіряє роботу співробітників. Вже звільнив кількох. І оголосили, що всі відділи пройдуть перевірку на профпридатність. Та й терміни підтискають. Так розумію, те, що Русява не прийшла це твоїх рук справа?

— Але почекай… адже я від Архонта, у нього зараз нарада повинна бути. А Надя… так, моїх, їй треба відпочити. — трохи загальмовано відповіла, намагаючись швидко переварити інформацію.

— Так він із верхніх поверхів і почав. Його секретарка Сесиль – у шоці, каже, що він після розмови з тобою вийшов злий, як той чорт. Та й ти, як я бачу не менше. Ти коли з босом посваритися встигла, Сіамка? — наше з подругою прізвисько одне для одного прозвучало ласкаво, порівняно зі сказаними нею словами та чатом, в якому вся компанія обговорювала мене та Макара.

«Ця нова - зовсім з розуму вижила. Злити самого Архонта!»

«Так, зрозуміло тепер, як вона посаду отримала. Через ліжко.»

«Схоже, вона не дала босу і той розлютився».

«Архонт її зґвалтував, вони так кричали, що я їх у коридорі чула. Ця Світлицька репетувала, що він над нею поглумився.»

Останнє повідомлення належало користувачеві з білою пташкою на аватарці й нікнеймом SiSi, знала б вона, що це означає моєю мовою, думаю не була б так самовпевнена.

— Це, Сесиль? — я тицьнула у вибраного користувача та отримала схвальний кивок від Ірки.

Тобто вона сказала, що Архонт мене зґвалтував? Тобто в чат? Тобто вона безсмертна? Тобто не знаєш? Ось зараз і перевіримо.

Повільно, з якоюсь люттю мило посміхнувшись, піднялася з крісла. Взяла телефон, зв'язку ключів і з виглядом «ми на вас не чекали, а ви приперлися», подивилася на подругу. Та, трохи напружено смикнула оком і чомусь підняла руки.

— На вихід, у мене з'явилися справи. — все з тією ж милою посмішкою сказала я та зайшла в чат із підставного акаунта, який завела ще другого дня роботи в компанії, щоб стежити за співробітниками. І почала читати. А там, мої робітниці підливали пальне у вогонь.

«Світлицька нещодавно повернулася до нашого відділу. Зла вся. Забрала Федотову і закрилася в кабінеті.»

«Напевно плачеться.»

Ну що ж, дівчатка. А я повірила у вас, коли повернулася. І що ненадовго? Але ж надія з'явилася. До речі, про неї. У мене в руках задзвонив телефон, на екрані висвітлилося