Глава 13

— Навіть так? — мій скептичний погляд, спрямований на шефа, був не менш промовистим, ніж слова, які я вимовила українською: — Ви відповідали за неї. У вас було відрядження. Вона – ваш співробітник, проте ви не змогли її вберегти. А тепер приходите до неї до лікарні, сплачуєте рахунки. Навіщо?

Божечки-кошечки, що я роблю? Невже зараз наступаю на самого Архонтова? Чи справді підозрюю його у зґвалтуванні Наді? Адже вона казала, що це не він. Хоча... могла сказати й від шоку. Потрібно ще раз поговорити з Надією, перш ніж щось пред’являти.

— Мадемуазель. — його холодний, тихий і до кісток пробираючий голос змусив мене здригнутися. Він говорив українською, і хоча ця мова вважається наймилозвучнішою, з його вуст вона звучала крижаною. Так зло й невдоволено це було сказано. — Я не розумію, про що ви зараз говорите. Я прийшов до своєї співробітниці, яка опинилася в лікарні після того, як я разом із вашим колишнім начальником врізався у ваш бампер.

При згадці Джеррі я здригнулася й міцніше перехопила биту. Очі мимоволі ковзнули до входу, ніби перевіряючи, чи не з’явився Пень у відділенні.

— Ви відкликали інвестиції. Чому? — не втрималася я. Розуміла, що видаю свою зустріч із колишнім босом, але це питання глибшало.

Макар, якщо й здивувався, виду не подав. Лише примружився й уважно подивився на мене, затримавшись поглядом на декольте та биті.

— Отож, навіщо вам бита? — у його голосі не зникла серйозність, брови ледь помітно насупилися, а очі перестали метати блискавки. І тільки зараз я побачила, які у нього очі. Гетерохромія. Рідкісне й водночас дивовижне явище. Небесно-блакитний і яскраво-зелений, його погляд ніби випромінював світло.

— О-ля-ля, напрочуд красиво, — сказала я вголос, усвідомивши це лише за секунду, коли на обличчі шефа з’явилася усмішка.

— Дивишся, як баран на нові ворота, — пирхнув він, миттєво посерйознішавши. — Коли ти встигла поговорити з Джеромом? Переговори закінчилися не так давно. Я здивований, що ти не спиш без задніх ніг.

— А самі? Навіщо сюди прийшли? Невже спати не хочеться? — єхидно випалила я знов перейшовши на французьку й здригнулася, почувши голос підлеглої.

— Месьє Архонтов був такий добрий, що заїхав дізнатися про моє самопочуття. — Надія стояла в дверях, бліда як стіна.

— Ну добре, це добре, а тепер ходімо. Нас чекає таксі. Месьє Макар, всього вам доброго, — не гаючи часу, я взяла Надю під лікоть. Її хитка хода змусила мене засумніватися, чи справді з нею все гаразд.

— Мадемуазель Василисо, завтра зранку чекаю на вас у своєму кабінеті. Без запізнень, — знову з'явилася його маска незворушності.

— Я зрозуміла з першого разу, месьє. — сухо відповіла я.

Після кількох хвилин дороги в таксі Надя обережно сказала:

— Мене трохи нудить, але все гаразд. Дитині нічого не загрожує. УЗД показало, що вже 10 тижнів...

Її голос був слабким, і я зрозуміла, що вона втомилася.

— Поїхали додому. Я замовлю нам їжі, зараз немає часу готувати, а тобі варто відпочити. Завтра візьми відгул, приведи себе до ладу і обміркуй усе. З важливого в тебе лише контракт до середи, переговори начальника відділу продажу з іноземними підприємцями будуть тільки наступного тижня. Думаю, тобі доручать переклад презентації, але я завтра подзвоню і покваплю їх. Не думаю, що вони закінчать її раніше п’ятниці. — я подумки ставила галочки-нагадування, клацаючи пальцями. Коли завдань багато, це допомагало зібратися і нічого не забути.

— З контрактом я майже закінчила, лишилося лише сторінок сім, — машинально відповіла Русява, і я вирішила не тиснути. Все ж таки, робота – це для робочого часу, особливо для вагітних.

Поки ми їхали, я замовила їжу та молилася, щоб у нас не вимкнули світло. Сьогодні закінчувався мобільний пакет, а оновлення відбудеться лише після першої ночі. Замовник дав дедлайн до восьмої вечора. Проблеми з інтернетом не були новиною: за останній місяць кілька відключень уже нікого не дивували. Але якщо я не встигну завершити проект, штраф боляче вдарить по кишені, а їхати кудись у пошуках мережі – перспектива ще та.

*****

Спати хотілося неймовірно. Очі злипалися, а рука, що підтримувала голову, затерпла. Роботу замовнику я здала вчасно і навіть отримала надбавку, проте тепер переді мною стояло питання китайського контракту. Конференцію ми завершили рано-вранці, і одразу після цього Архонтов попросив мене перекласти весь контракт. Максимальний термін – середа. Мимоволі з’явилася крамольна думка потрапити до лікарні, щоб хоч трохи відпочити. З таким графіком, як у мене, вижити складно.

Клацнувши пальцями, я нагадала собі обговорити з начальством питання про секретарку і додаткових співробітників. Команда була непогана, хоч і лінива. У відділі перекладу працювали лише дівчата з престижними дипломами і високими балами. Однак безлад у їхніх графіках збивав навіть мене. Секретарка, яка могла б поєднувати адміністративні обов’язки з перекладами, була б дуже доречною.

Міркування про підбір перекладачів обірвалися, коли очі самі собою зімкнулися, і я заснула, сидячи біля столу з носом у паперах. Це була вже друга ніч поспіль, коли я не переодягалася і не лягала нормально спати.

Мій ранок почався приємно: мене розбудив запах кави і кориці. На столі був чудовий сніданок, приготовлений моєю новою співмешканкою. Русява встала раніше, сходила в магазин і приготувала їжу. Ціни їй нема!

— Надя, будь обережнішою, бо я можу і звикнути, — муркнула, насолоджуючись млинцями зі згущеним молоком.

— Рада, що тобі подобається, — відповіла вона.

— Тільки більше не тягай важкого, — похмуро сказала я, помітивши пакети з харчами, які вона ще не розібрала. — Краще замовляй доставку.

У відповідь дівчина лише кивнула і пішла мити посуд. Я ж, поснідавши, замовила таксі й почала збиратися. Ми їхали разом, і я вирішила попередити:

— Сьогодні буде нарада. Розкажу, що було коли повернуся додому. — Я не знала, коли закінчу розмову з Макаром, тому не стала писати заздалегідь. Зручніше було б підловити тих, хто любить зникати без попередження.