Глава 6

Ми вже чверть години стоїмо в пробці до клініки. Надя щебече щось про погоду, про їжу, а я все думаю чи розповідати їй те, що тато запропонував. За ніч я встигла обдумати й вирішила що повинна розповісти їй, але вранці побачивши її з кухлем кави в руці ... Я зрозуміла, що це ще справжнісінька дитина, хоч і з освітою і роботою, вона занадто наївна для самостійного життя. Русява казала, що її зґвалтували в готелі, як це могло статися?

— Надя, — перебила її вивертаючи, вирішила об'їхати чортову пробку. — А що ти робила в цьому готелі?

Дівчина вкотре зніяковіла і похрумніла, я розуміла, що питати таке не ввічливо, але це дивно. Що дев'ятнадцятирічної дівчинці у якої є квартира і робота робити в готелі? Якщо тільки…

— Це була ділова поїздка. Ми з…

— Тебе зґвалтував Архонтов? — різко загальмувала, так, що у нас ззаду врізався чийсь позашляховик. Надя охнула від такої різкої зміни швидкості, а я заціпеніла від жаху.

— Ні. — тихо, налякана дівчина дивилася перед собою тримаючи руки на животі, ніби відповіла по інерції, думаючи зовсім про інше.

— Ти в порядку? — злякалася я. Ще не хватало стати тою, хто вирішить її питання, вбивши її ж дитину.

— Ніби так. — загальмовано кивнула й перевела туманний погляд на мене. — У нас хтось урізався.

— Знаю, сиди тут. — відстебнулася і вийшла з машини, ноги не слухалися, були ватяні, а голова почала нещадно боліти.

З машини яка вдерлася в мій зад бампером вийшов чоловік, і я тихо застогнала. То був мій начальник. Ну, точніше колишній начальник. Котрий пропонував мені заслужити підвищення через ліжко. Він почав кричати на мене як тільки я почала підходити, але схоже побачивши хто перед ним замовк.

— Васюша! — докірливо тягне він і вкладає свою липку руку мені на талію. — Що ж сталося з тобою, що ти так різко загальмувала? Ти взагалі знаєш, люба, скільки тобі обійдеться ремонт моєї машини?

— А вас дистанцію не вчили тримати, месьє Джером? — холодно відповідаю і відходжу, щоб він прибрав свою кінцівку від мене, а в голові вже підраховую і думаю, чи зможе моя страховка покрити ремонт двох машин. І з гіркотою розумію – не зможе.

— Ох, а ти не змінилася за ці пів року. — усміхається він і наближається, беручи при цьому мене... за мою частину філе! Гад, га!

— Приберіть від мене свої руки! Негайно! — гарчу я, не надто голосно, щоб не налякати Надю, але так що б цей ублюдок зрозумів. — У мене є страховка, яка покриє всі збитки, тому можете не хвилюватися.

— Ну ж бо, не ламайся. — він стиснув мене ще дужче і пошепотів на вушко. — Як твої справи? Наскільки я знаю, ти й досі безробітна. Де тобі взяти гроші, щоб заплатити моральну компенсацію? Так, вгадав, грошей у тебе нема. Ну що ж, це можна буде вирішити в іншій площині. Я навіть допоможу тобі з роботою, якщо станеш навколішки й добре попросиш. Казав же тобі, Світлицька, ти пожалієш.

У мене аж пропав дар мови від такого нахабства. Ось клянуся, що моя рука раптом піднялася вдарила колишнього начальника, це не моя вина. Воно саме. Саме, чорт забирай, але я зараз додам! Він надумав, що я йому через ліжко збиток відшкодую?! Вб'ю!

Але в той момент, коли я вже вирішила втілити своє бажання, з'явилося ще одне зацікавлене обличчя. Воно до слова вилізло з машини Джера, а побачивши, хто вийшов, благо на зір я не скаржилася, випала в осад. Мій шеф виліз із побитої машини й тихо так, сказав:

— Відійдіть від неї, месьє Джером. — ось це я влипла! Схоже, мій випробувальний термін закінчено. Він же зараз бачив як цей ублюдок мене лапав, зараз надумає казна-що…

— Месьє Макар, дозвольте представити, моя колишня робітниця, мадмуазель Василиса Світлицька. — мій екс-бос мало не почав кланятися, такий він став слухняний. Так, так, саме слухняний, бо чоловік відійшов від мене на метр на два.

— Колишня? — кинув допитливий погляд на мене Архонтов.

— Так, — одразу озвався мерзенний черв'як. — була звільнена з ганьбою, жахливо виконувала свою роботу, ось мені й довелося її звільнити.

— Та, що ви кажете? — спокійно так, пильно дивиться, а я хапаю ротом повітря. Та як цей чорт посмів таке сказати?! Я за весь відділ працювала, а він мені про погану роботу?

— Іди ти до бісів, Джері! — не витримала. — Я дам тобі, жахливо працювала! Звільнив?!! Та як у тебе язик повернувся таке ляпнути?! Весь відділ на мені тримався! Жоден твій співробітник після моєї появи не був на твоїх конференціях! На кожній з них була я і готувала все теж я! Якого біса лисого, ти зараз кажеш, що я погано працювала?! Сказала коли звільнялася і скажу зараз – у тебе немає людей, які працюють і без мене у тебе нічого не вийде! Прогориш, погань ти така!

Розуміла, наскільки я зараз ганьблюсь перед своїм теперішнім начальником опускаючись до образ. Але агресія через таку підкинуту мишу, так і розпирає, просто не можу стриматися. Хочеться прибити цього слизького негідника!

— Я не дам тобі жодної копійки. Ти врізався в мене, а значить, суд ухвалить, що ти винен. Спробуй довести, що це я різко загальмувала, а не ти корявий пень врізався в мене, забувши про дистанцію та набравши велику швидкість! — лють охопила мене. Я не думала про те, що поряд з нами стоїть Архонтов. Просто злилася згадуючи той час, коли вбивалася на роботі, не спала готуючи все цілодобово. А цей нахабний бовдур зараз каже, що я не працювала і страшенно лінилася? Та нехай його підкине й гепне!

— Василиса, — тихо вимовляє мій бос намагаючись привернути увагу, але для більшого ефекту охоплює мене поперек талії. — Вася. Залиш його, він того не вартий.

Я розумію, що зовсім не усвідомлюючи цього йшла на Джерома, просто хотілося придушити гімно таке. І тепер рада, що чоловік перехопив мене, нічого через помутніння розуму, зробити такий вчинок.

— Тихіше. — шепоче на вухо начальник, гладячи мене по плечу, підбадьорюючи. — Ми його засудимо, не треба так злитися.

Застигаю, не знаючи як реагувати на те, що він став на мій бік, але наступного моменту мурашки біжать по тілу. Тихий скрик і болісний «ой», змушує вирватися й обернутися. Надя, вийшла з машини й зараз тихенько сповзала по дверцятах місця водія, тримається за живіт і мружиться. Я підскакую до неї, заглядаю в обличчя і дивлюся вниз, боюся побачити кров на її одязі.