Глава 2

— Вони обговорюють те, що переліт був довгим і вони втомилися. Якщо хочете щось отримати від них – не затягуйте переговори. — говорю я на пів голосу йдучи нарівні з Архонтовим. Він здивовано подивився на мене, але нічого не відповів.

— Чи можете перекладати читаючи з презентації? — запитав чоловік відриваючи одну з дверей. — Мій співробітник не виконав своєї роботи, і підготовлена презентація залишилася англійською. Я сподіваюся, ви знаєте англійську?

— Знаю, це не проблема. Але чому презентація англійською, а не французькою? — кивнула я. Якщо замислитися – це дуже зручно, адже якщо китайці знають англійську, це не так зачепить їх.

— Усі презентації щодо співпраці з іноземними компаніями – пишуться англійською у разі таких казусів. Звільню до біса. — останню фразу він прошепотів французькою з мало прихованим роздратуванням.

— Вона наче сама звільнилася. — помітила заходячи до просторої зали з овальним столом і стільцями на коліщатках. — Перекладач, що знала китайську.

— Значить звільню її директора. Як вас звуть, дівчино?

— Мадмуазель Василина Світлицька. — хоча і говорила українською все одно треба було представитись так, щоб бос знав як до мене звертатись при інших.

Примітка: Мадмуазель – звертання до незаміжньої дівчини.

— Добре, давайте спробуємо завоювати їх. Допоможете? — Він усміхнувся, підморгнув і відсунув для мене крісло.

— А я маю вибір піти? — стрільнула в нього очима.

— Не тепер.

Я пирхнула, звучало як дешевий флірт. Але я мала іншу мету, роботу в цій компанії. Все ж таки це Макар Архонтов — головна людина в Європі в розділі купівлі та продажу. Якщо я зможу працювати в його компанії, звичайно, це кращі перспективи, ніж пропрацювати фрілансером до кінця свого життя.

— Вай Ся, — звернувся до мене головний. — Я правильно розумію, чи Ви перекладач у цій компанії?

— Він питає, чи працюю я тут. — звертаюсь з запитанням у тоні до можливого роботодавця.

—Відповідайте «так».

— Так, Пане Ян Дзюнь, я працівник цієї компанії й сьогодні буду вашим перекладачем. Звертайтеся до мене, якщо виникнуть якісь запитання чи побажання. — поклонилася я.

— Нам дуже пощастило зустріти вас. Не думаю, що ми спокійно зустрілися б з вашим паном. — я мало не захлинутися від того, як цей китаєць обізвав директора. Але зрозуміла, що він просто не захотів знову каверкати його ім'я, воно надто складне для нього та підібрав не зовсім коректне слово.

— Я буду рада вам допомогти.

— Ми готові, — звернувся до мене вже французькою Архонтов. — Слухай і перекладай. Я кивнула і підсунулася ближче до дошки з проєктором.

*****

Ці переговори були чи не найскладнішими у моєму житті! Чорт би забрав цього Архонта з китайцями! Настільки розумними словами казали, що мені доводилося згадувати заново курс універу, хоча вже кілька років китайською спілкувалася на автоматі. Пан Ян Цзюнь допоміг, коли зрозумів, що я не можу правильно його зрозуміти, пояснив докладніше. Благо обидві сторони розуміли, що я не особистий перекладач, тому зупинялися, даючи час мені на переклад. Було складніше через те, що я не знала суті презентації, не знала як правильно допомогти можливому роботодавцю. Зазвичай перекладачі так не роблять, але в мене було звичкою розбиратися з тим, про що я перекладаю.

Нарада закінчилася близько третьої години дня, коли всі питання було вирішено. Як я дізналася китайці виїжджали вже сьогодні ввечері, і приїдуть ще для підписання контракту. Якщо я правильно зрозуміла з міміки, інтонації та мови жестів, китайці особливо хочуть підписати контракт якнайшвидше. Мій бос тримається спокійно, не пропускаючи емоції, повністю діловий і зосереджений. Золото директор, не те що мій колишній начальник. Такого засудити мало, у минулі часи за таке відрубували руки, а цей зухвалець залишився безкарним. Я можу тільки сподіватися, що його компанія зазнала краху.

— Ви виглядаєте стомленою, Василино. — звернувся до мене директор українською. — Давайте поїмо? Думаю, ми заслужили пізній обід.

— Я б назвала це ранньою вечерею. Але не думаю, що це буде можливе. — вирішила брати на слабо і тиснути на жалість. — Я пропустила співбесіду, тому мені напевно варто піти й поговорити, пояснитись можливо мені дадуть другий шанс.

— Я вже сказав, ви прийняті, оскільки допомогли провести переговори.

Чоловік схоже зрозумів, що я вдаю з себе дурну і просто не захотів сперечатися. Але ми й не таких діставали.

— А раптом в інших мовах я повний нуль, звідки вам знати? — усміхнулася й відкинулася на спинку крісла. Втомилася жахливо, не кажучи вже про те, що в сон хилить як біс знає що. І так, на відміну від Ірки, мені потрібно з поверненням додому закінчити роботу, оскільки замовнику до лампочки що пішла друга доба, як я не сплю.

— Добре. — начальник зітхнув. — Давайте проведемо співбесіду. Мене звуть Макар Архонтов, я – власник цієї компанії. Я правильно розумію, що Ви прийшли сюди на посаду перекладача? У вас є копія резюме?

Я дістала зі свого легкого портфеля власні документи та простягла чоловікові. Той навіть не став їх дивитись, оперши на них лікоть і злегка нахилився. Мені так і захотілося смикнути плечем через брак чогось важкого. Хочу просто прибити цього зухвальця.

— А тепер розкажіть мені, що в ньому, розкажіть про себе те, що вважаєте за потрібне. — трохи кивнувши, він таки дозволив мені говорити.

— Як скажете. — все-таки смикнула плечем і почала розпинатися. — Мені 23 роки, я народилася в Україні, через що я знаю українську та російську, і польську теж. Під час навчання в університеті Англії я вивчила китайську, німецьку ти італійську. За час навчання в американській школі, вивчила англійську та французьку. Всього я знаю вісім мов, сім із яких іноземна. — дивилася на нього трохи пильно, не бентежачись роздивлялася. Я хочу цю роботу, але мій спокій мені важливіший. Не дарма ж звільнилася з минулим.