Пролог

Все що мене турбувало ночами за останні роки, це те, що поряд немає «його». Мого коханого, який приніс мені безліч болю і страждань. Але який подарував мені щось тепле і хороше, все ж я йому вдячна. Через роки, я не можу не радіти, адже інакше у мене б не було трьох непосид. Діти, окрім найтепліших і найдобріших спогадів про проведений разом час, він подарував мені моїх дітей. Напевно, тільки вони й не дали мені ненавидіти цього чоловіка. Я могла злитися, намагатися звинувачувати його у всьому, але я ніколи не шкодувала про нашу з ним зустріч.

Якось сказав Тоні з «Залізна людина»: Геній, мільярдер, плейбой, філантроп. Все це описувало ЙОГО, батька моїх трійнят. Макар Архонтов або просто Архонт сучасної торгівлі. У світі бізнесу його знали усі. Макар вже до 23 років мав звання мультимільйонер, свого часу розробивши додаток для покупок закордоном. У 25 вже заснував власну компанію і зарекомендував себе не тільки як Архонта торгівлі, але і як суворого начальника. У цьому мені довелося переконатися, коли я прийшла в його компанію після завершення одного з англійських університетів. Чудові рекомендації та знання восьми мов. Все мало місце бути, просто через те, що я мала цілі. Так, так, цілі. Я хотіла працювати у великій компанії та купити власний будинок, завести собаку і не турбується ні про що. Хотіла зробити все, щоб відплатити батькові й тітці за те, що вони мене виростили. Тому я і прийшла влаштовуватися до нього в компанію.

Примітка: Архонт – найвища посадова особа у багатьох містах-державах Стародавньої Греції. Саме тут використовується, як прізвисько для внесення значення, що людина головна та має владу.

Шість років тому:

— Вася, це твій шанс! Ну, я ж тобі казала, нам у відділі не вистачає перекладачів. Я тебе запропонувала. І вони призначили тобі співбесіду! Сьогодні! О дванадцятій у головному офісі. — кричала в трубку моя найближча подруга.

— Іро, та ти з глузду з'їхала! Ні, я не можу. Це ж за півтори години. Ти вирішила з мене всю душу вибити? До Архонта в компанію? — я потяглася і сонно пошарила по ліжку, бажаючи просто засунути телефон під подушку і сховатись від усіх проблем під ковдрою.

— Вася, кому кажу вставай! Таксі приїде за сорок хвилин, я вже замовила. Одягнися пристойно, нафарбуйся у міру, і ніяких парфумів, у компанії вони заборонені через Архонтова, у Макара щось там з носом чи алергія. Загалом не пам'ятаю. — Я так і бачила, як моя подруга махає рукою і дивиться в нікуди. Фарбована блондинка Іринка, була моєю однокурсницею в універі. Ми разом навчалися в одному з англійських універів, жили в одній кімнаті, а потім разом переїхали до Франції. — Васю! Вставай кому кажуть!

— Угу ...

Ніколи не могла чинити опір цій дівчині. Її енергія була невгамовною і мені було легше підлаштовуватися, ніж чинити опір. Тому й зараз, я встала і поплелась у душ. За останні місяці я стала опівнічницею, займалася перекладом різних статей та сайтів. Роботу я зазвичай закінчувала о п'ятій чи шостій ранку, потім відсипалася до двох-трьох і воскресала як птах фенікс. Але, мабуть, не сьогодні. Правду кажучи, цього разу я лягла набагато пізніше, навіть не так, не лягла, а просто відрубилася на ліжку з комп'ютером. Через це дзвінок подруги для мене як дзвінок о другій годині ночі для нормальних людей.

Але вона має рацію, місце в компанії «Архонт», це бажаний шматочок, який хочуть урвати всі. І якщо мені пощастить потрапити туди на співбесіду – то вони мене візьмуть! Я вже постараюся.

Коли під'їхало таксі, я була готова і стояла біля під'їзду. У руках у мене була папка із власним резюме. В останні місяці, я не те що активно, але шукала роботу. На минулій у мене стався конфлікт інтересів із босом. Він хотів моє тіло, а я вимагала підвищення. Тому що, найбільше працювала у відділі. Я не перебільшувала, я й справді працювала вдвічі, а то й утричі більше за інших. Але те, яким чином він пропонував заробити нову посаду, мене не влаштовувало. Я звільнилася, сказавши насамкінець, що без мене його компанії не протягнути. Не знаю, як зараз у нього справи, але я впевнена, не солодко.

За цими роздумами я не помітила, що ми приїхали. У принципі, жила я недалеко від компанії Ірки. До речі, подруга чекала мене біля входу і мало не підстрибувала від кип’ячої у ній енергії.

— Вася! — підскочила подруга, тільки-но я розплатилася з таксистом. — Ну ж бо, ходімо, часу обмаль!

— Ір, ти про що? У нас безліч часу.

— Ні, ти не розумієш, я мусила тебе попередити. У нас весь відділ крутиться мов муха в окропі, хто яку мову знає, що б тебе перевірити. У нас лише три людини рахуючи мене. Я з тобою італійською та російською пробіжуся. Одна буде німецькою, думаю бос ще англійською пройдеться. Більше тих мов, що ти знаєш, нікого немає на перевірку. Нам дуже потрібний перекладач, який знає китайську. Одна з робітниць нещодавно звільнилася.

— Ірусю, ну заспокойся, не буде жодних проблем. Ти ж чудово знаєш, я не блефувала про знання мов. Значить і хвилюватися нема чого. — Я обняла її.

Подруга завжди була непосидючкою і метушиться полюбляла, я ж була її маленькою копією. В універі нас називали «сіамські близнюки» через те, що я в нашому тандемі була мізками, а подружаня тілом. Я вигадувала плани, а вона їх виконувала з моєю координацією. До речі перед іспитом з італійського, вона здуру наклюкалася, в результаті довелося вигадувати, іспит я написала за неї. Досі не знаю як нам це вдалося, але гарнітуру у вусі ніхто не виявив.

— Ні, я мала сказати. Мені треба бігти, цей товстун точно когось сьогодні вб’є, не хочеться, щоб це була я. У нас має бути кілька нових контрактів, Васю. Там й китайці, ось нам і потрібний терміново перекладач.

— Тобто у вас на носі переговори про контракт із китайцями, а у вас немає перекладача? Невже інша сторона його теж не має? Що це за сюр? — насупилась, щось не сходилося в цьому. Щось мене турбувало у її розповіді.

— Та, ну ні. Просто…там Архонтов із китайцями має зустрічатися, а вони саме сюди приїдуть, розумієш? Макар обіцяв їм, що наш перекладач буде на місці, а тут Танька погань така, просто, як щур звільнилася. Ось мій начальник і біситися, не знає що сказати Архонтову. — ну все зрозуміло, вище керівництво звіріє, а страждають молодші співробітники.