Розділ 1. Ледь чутні слова

Компанія «Коваль Груп» займала цілий бізнес-центр у центрі міста. Високі скляні стіни відбивали небо, і навіть увечері будівля не занурювалася в темряву — сотні вікон світилися рівними рядами.

Анна завжди відчувала гордість, працюючи тут. Для неї ця робота була шансом: стабільна зарплата, можливість кар’єрного росту, відчуття, що вона належить до чогось більшого.

Її відділ розташовувався на десятому поверсі. Просторий open space, де співробітники сиділи за скляними перегородками. Усі підлеглі Ігоря Сергійовича. Він був керівником департаменту, вимогливим і строгим, але водночас умів залишати після себе приємне враження. Його боялися й поважали водночас.

Анна працювала тут уже кілька років і мала хорошу репутацію: відповідальна, уважна, завжди готова допомогти іншим.

Її найближчою людиною на роботі була Оля. Вони разом починали в компанії, сиділи поруч, ділилися секретами за кавою. Оля завжди була яскравішою — гучна, дотепна, впевнена в собі. Анна ж лишалася тихішою, спокійнішою. Їхня дружба здавалася ідеальним балансом.

— Гей, ти ще не йдеш? — Оля заглянула до неї з усмішкою, коли годинник уже показував дев’яту вечора. — Я б на твоєму місці давно втекла.

— Трохи дороблю й піду, — Анна посміхнулася.

— Ну ти як завжди. Тебе скоро назвуть «міс Відповідальність». — Оля підморгнула й помахала рукою. — Добре, я побігла.

Анна махнула їй услід і повернулася до монітора. У тиші їй завжди думалося краще. Але цього разу тиша була дивною, тривожною.

Вона вже вимикала комп’ютер, коли з сусідньої кімнати долинув приглушений шепіт. Анна завмерла, прислухалася.

— …вона навіть не здогадується…
— Анна підпише. Їй не залишимо вибору.

Серце різко підскочило до горла. Вони сказали моє ім’я!

Вона зробила крок назад, але підлога рипнула. Шепіт урвався. Анна, тремтячи, кинулася в свій кабінет.

У цей момент у коридорі з’явився Максим — новий співробітник.

— Ти ще тут? — здивувався він. — Ти наче привид.

Анна намагалася зібратися.
— Просто… затрималася.

Але в голові продовжували звучати слова: «Анна підпише. Їй не залишимо вибору…»