Глава 5. Маєток

Величезний заміський особняк в стилі старого Риму особливо гарно виглядав у сонячну погоду, бо можна було розгледіти всі особливості поєднання античної та сучасної архітектури. Це була велика двоповерхова будівля з двома вежами та конусоподібним дахом, який нагадував замок принцеси. Саме в одній з таких веж була кімната Мей. Взагалі будівля мала дві вежі, але перша конусоподібна вежа була продовженням будинку прислуги, який наче стояв окремо, але насправді був прибудований до особняка, натомість мав окремий вхід.

До основного входу в будинок вели вимощені мармуром сходи з мармуровими балясинами обабіч. З правого боку від цих сходів і був розташований будинок прислуги. Отвори вікон при центральному вході прикрашали статуї римських богів та богинь, їх було чотири: по дві з кожного боку. А вхід в будинок мав величезну арку в давньоримському стилі з колонами з обох боків. На ганку хизувалась величезна статуя Посейдона з тризубом, який розбиває хвилі-валуни, що були зроблені з білого каменя. Посейдон стояв навпроти басейну з чистою, наче небо, водою. Вздовж басейну, по обидва боки знаходились невеликі метрові статуї римських богів. Басейн упирався в паркан, якій повністю поріс плющем і тому був повністю зеленим. Поряд з парканом росли апельсинові та лаймові дерева, на яких було рясно цитрусових. Паркан накривали крони дерев, що були висаджені ззовні, і завдяки ним над басейном була тінь.

Мей вийшла на балкон погрітися в променях лагідного сонечка та помилуватися захоплюючими краєвидами, які відкривалися за ділянкою, на якій знаходився будинок. Маєток розташовувся в заповіднику на схилі гори Монте-Каво, яка виходить до вулканічного і дуже глибокого озера Альбано. Вхід сюди обмежений і лише за спеціальною перепусткою. Тому Мей могла потайки тікати з маєтку, щоб попірнати та поплавати в озері.

Довгоочікуваний концерт відбувся. Напруга, яка тривала всі місяці підготовки, нарешті спала, і Мей хотіла просто відпочити. Вона була у спідній білизні, прикрита банним рушником, бо вітер з гір був все таки холодним, навіть у цю пору року. Її самотність перервав голос матері звідкись із середини будинку.

- Мей, ти де?

-  Я на балконі, мам

- Треба поговорити, - сказала мама.

Мей зайшла в кімнату і почала спускатися мармуровими сходами на перший поверх. Як і в більшості будинків давньоримського стилю, хол був центральною частиною будинку з високою повною стелею. Мармурові сходи виходили на другий поверх, який являв собою довгий балкон, що оперезував головний хол зсередини. З іншого боку вздовж балкону знаходились кімнати другого поверху. Арочна стеля та стіни були розписані різнокольоровими фресками. На стелі під куполом було зображено трьох головних римських богів:  Зевса, Аїда з Цербером та Посейдона - з одного боку, та людьми у повний зріст у білих балахонах - з іншого.  В центрі куполу було зображено земну куля у світлих тонах.

 Мей спустилась сходами на перший поверх, тримаючись однією рукою за мармурові перила, а другою рукою притримуючи банний рушник, який весь час намагався сповзти по гладкій жіночій шкірі на сходи.

- Наступного тижня нас запросив на аудієнцію, а також, щоб ти зіграла, сам Папа Римський, - з якоїсь кімнати почувся голос мами.

- Мамо, дай мені хоч трохи часу відпочити. Я останні роки жила в стресі. Вже ж відіграли цей концерт. Можна трохи спочити, - трохи роздратовано відповіла Мей, і відлуння її голосу почулось десь угорі під стелею.

З кімнати вийшла Юлія Стоун, тримаючи на руках чихуахуа. Вона була вдягнута в шовкову піжаму, яка складалась зі штанів та блузи на ґудзиках з пухнастим комірцем. Схоже на те, що вона щойно закінчила приймати ванну і не встигла прибрати мокре волосся, бо їй не сподобалась відповідь доньки.

- Зараз немає часу на відпочинок. Ти знаєш, яким важливим для нас є цей виступ на аудієнції Папи Римського. Лише політики та найвидатніші митці удостоєні такої честі - бути запрошеними до Папи Римського особисто, - відповіла мама, не приховуючи свого здивування.

- Мам, та я не проти у нього виступити, я просто хочу відпочити бодай трохи. Взяти паузу на місяць і розвіятися, - відповіла Мей.

- Як це розвіятися? Що значить місяць?! Це найголовніша подія усього твого життя, заради якої і були всі жертви та репетиції.

- Якого мого життя, мамо? В мене немає свого життя. З самого дитинства завжди є важливі події всього мого життя. То обласний конкурс, то концерт перед якимись політиками, то європейські турне. Мам, я просто хочу трішки відпочити, і все. Я ж не машина. Я втомлююсь. Цілодобові репетиції, фотосесії, інтерв’ю і так далі, і тому подібне. І так щодня, - відповіла, помітно дратуючись Мей.

- Це ціна за славу та вплив, - непохитно відповіла мама. Собачка, яка до цього моменту спокійно сиділа на руках господарки, почала метушитися, що  почало ще більше дратувати маму, та вона тримала себе в руках.

- Та не потрібні мені ця слава і вплив. У мене навіть особистого життя немає. Я справжніх стосунків не мала за свої двадцять вісім років, тому що часу на це ніколи не було. Це, по-твоєму, нормально?! - більш нестримано відповіла Мей, розраховуючи на мамине розуміння.

- Так, Мей, заспокойся. Не починай. Ти просто не розумієш, яка тобі випала щаслива доля народитися генієм і грати на останній скрипці майстра, на якій грав сам Паганіні, - відповіла мама, намагаючись пом’якшити розмову і доторкнутися до доньки, щоб приласкати її; натомість собака на руках стала все більше крутитися, і намагання погладити доньку перетворилось на пшик. А це ще більше роздратувало Мей.