Глава 4. Вдова Паганіні

Сьогодні в Римі відбувалась грандіозна подія. В Оперному театрі мав відбутися концерт для скрипки з оркестром. По всьому місту висіли яскраві афіши. Молода віртуоз і сучасний геній Мей давала концерт на єдиній вцілілій скрипці Паганіні. Мей була українкою родом із Києва, але славу набула в Італії.

"Історія історії" - саме такими словами можна описати район Риму, що розташовується на одному із знаменитих міських холмів. Вільна архітектура, площі та довгі вулички, щоб можна було "читати історії" з прекрасними церквами, такими як Санта-Марія-Маджоре, зокрема. Скульптури богів, імператорів, митців на кожному перехресті, якими рясно засіяно місто, бо Рим - це місто богів, де споконвіку панує відчуття містичного. Будівля Опери, вона ж - Театр Костянти, не дуже презентабельна зовні, але багата всередині.

Публіка, яка зібралась сьогодні на захід - самі донни у перлах та сеньйори у смокінгах. Ті самі європейці, що в джинсах виходять на банкет і у світ, помічені не були. Можливо, звичайно, це й були ті ж самі містяни, яких можна побачити щодня на вулицях Риму, але тут панувала магія перетворення. Саме лише вищий світ та королівський етикет. 

Зала заповнилася вчасно як за годинником. Італійці відкрито і сердечно люблять оперу, безпосередньо та емоційно висловлюючи своє захоплення, особливо чоловіки. Енергія свята з передчуттям дива пронизувала театр. Здавалося, що відвідувачі боялися пропустити навіть одну ноту звучання скрипки Паганіні, тому всі були зібрані та сконцентровані. В залі панувала тиша. Зазвичай, люди спілкуються між собою, коли заповнюють театр, сьогодні ж не було жодного зайвого звуку або слова. Італійці налаштовувалися і медитували вже заходячи до Оперного театру. Всі очікували почути "Вдову Паганіні", найулюбленішу скрипку Паганіні роботи Гварнері, яку геній заповідав рідному місту Генуї, не бажаючи, щоб якийсь інший артист грав на ній.

Нарешті на сцену вийшов конферансьє у смокінгу та оголосив початок дійства. Після його слів два кремезних чоловіки, також у смокінгах, винесли на сцену чорний футляр, в якому знаходилась скрипка. Конферансьє обережно одягнув білі рукавички, трепетно відкрив футляр та повільно дістав з нього старовинну скрипку. По залу прокотилися вигуки зачарованості від чарівності інструменту.

- До цього дня цієї скрипки не торкалась рука жодного музиканта. Останнім, хто на ній грав, був сам митець Нікколо Паганіні, - промовив конферансьє і продовжив, - З моменту її знайдення в печерах на Ватиканському пагорбі та встановлення достовірності і дотепер  кожна струна незворушно чекала сто вісімдесят п'ять років цієї миті, щоб занурити нас в духовний світ, де творив геній. 

Цієї миті на сцену вийшла вродлива молода жінка років двадцяти восьми у яскраво-червоній вечірній сукні із величезним вирізом на спині. Вона була чорнява, як смола, і це було її справжнє волосся. На шиї красувалось діамантове кольє. Довге волосся було акуратно зібране у велику кульку так, щоб поодинокі чорні локони звисали на відкриті плечі. 

- Як усім відомо, - продовжив конферансьє, - вічне місто Рим самим своїм існуванням уособлює та зберігає усі вічні цінності, якими багата людська цивілізація. Не дарма всі дороги ведуть до Риму. Всі відповіді також треба шукати в Римі. Якщо і є іще у світі таємничі міста, тісно пов’язані із Римом, так це лише Єрусалим, Константинополь та Київ. Крізь них рухається невидимий містичний зв’язок часу, відведеного людству. І цей зв’язок є майже у всьому, навіть в архітектурі, яка зберігає в собі безкінечність циклу життя. 

Зокрема, «Золоті ворота». Ісус Христос увійшов до Єрусалиму саме через Золоті Ворота. Золоті ворота - єдині ворота в єрусалимський стіні, які ведуть до Храмової гори, де знаходився Єрусалимський Храм. Після того, як центром християнства став Рим за часів Римської Імперії, римляни побудували Золоті Ворота - давньоримську тріумфальну арку на честь імператора Трояна на перехресті Аппієвої дороги. Саме цією дорогою апостол Павло пришов до Риму для свідчення перед кесарем про Господа Ісуса Христа і був страчений. І ця дорога була основним шляхом на південь до Візантії, де Константинополь став на тисячу років наступним центром християнства. Костянтин Великий побудував їх за аналогом Єрусалимських Золотих воріт. 

Коли Київська Русь хрестилась від Константинополя і стала спадкоємцем Візантійської імперії, саме місто Київ стало центром духовності світу. В Києві побудували Золоті Ворота, які стали аналогом Золотих Воріт в місті Константинополь, і є одною віссю та символом тогочасної і теперішньої дійсності. Ворота були головним в’їздом до Києва, і нікому з загарбників ніколи не вдалось потрапити до міста через них, бо вони охороняються згори і мають містичне значення Входу, тобто другого пришестя Ісуса Христа, Який має зайти через Золоті Ворота... 

Мав пройти час, мала народитися людина, яка зв'язує собою час, і є втіленням магічних збігів, до яких прагнув Нікколо Паганіні. І вона розв'яже сьогодні ті таємні містичні чари, якими геній Паганіні наділив свою скрипку. Лише геній сучасності може доторкнутися до цього інструменту. Інакше скрипка не віддасть жодної ноти. Зустрічайте, Мей Стоун! 

Зала вибухнула оплесками. Мей підійшла до скрипки Паганіні та обережно взяла її до рук. Музиканти в оркестровій ямі приготувалися до чарів. Мей поклала смичок на скрипку, наче очікуючи, що відбуватиметься слідом, і залунала музика. 

Звук мелодії рознісся залою, потім вирвався назовні та долетів до піднебесся, де сколихнув засади світобудови. Потім пролетів Римом та невидимою хвилею, огортаючи старі будівлі, допоки не досяг Ватикану. Пронісся крізь підвалини так, що вогник на факелах біля гробниці Паганіні замерехтів. Потім звук вдарився об кришку саркофагу, де спочивали рештки кісток руки генія, і кришка посунулась. А сам звук від скрипки пройшовши крізь гробницю, поринув під землю. Після цього в місті Парма, що знаходиться на відстані майже 460 км від Риму на північ стався землетрус. На цвинтарі «Віллетта» зійшов зсув землі та деякі нагробки осипались в землю та могили відкрились. Саме тут спочивало забальзамоване тіло Нікколо Паганіні, і воно зникло.