Розділ XIV. Давня історія

• Мене звати Віра. Тільки я не бабуся… Тікала тому, що не було потреби спілкуватися з вами. Таємним реліквіям нічого не загрожувало. А зараз на ці реліквії полює чоловік.
• Ще чоловік? Знаю, що за нами переслідувала жінка каратистка та її головорізи. – сказав Віталій.
• Це дочка його. Я дізналася, що чоловіка звати Андрій. Він шукав спочатку золото, але потім дізнався в скрині не тільки золото й таємні реліквії долі дуже потужні артефакти з минулого. –  сказала Віра.
• Вибачте, що перебиваю вашу розмову. Я не знала, що ви не бабуся а також маєте магічні сили. Віталік розповідав про жінку, що має фантастичні можливості, я не вірила. Зараз вірю тому, що ця жінка це ви бабусю. – сказала Тетяна.
• Я спеціально до тебе підійшла в образі бабусі того дня, коли ти вперше прилетіла до Бразилії. Щоб поселити у себе. І в зручний момент звести вас обох у Бразилії. Віталій тебе довго шукав. Я хотіла йому допомогти. – сказала Віра.
• Ви самого початку хотіли щоб ми зустрілися? – запитав Віталій.
• Так. – відповіла Віра.
• Ви ж не договорили. Розкажіть про ці артефакти. І чому згадується про золото? – Запитала Тетяна.
• Зараз розповім. Дуже давно у тринадцятому столітті в далекому острові пірати зібрали вкрадене золото в чотири скрині. Там було не тільки золото, а й дрогоцінні камні, старовині речі і серед них в кожному скрині лежало по одному реліквій долі. Ці чотири магічні предмети належали чотирьом магам і серед них був твій прапрадід Віталію. Ці четверо дізналися, що в них перед носом вкрали пірати їхні магічні предмети. Чарівники були необачними залишили їх в таких місцях, що пірати легко вкрали в них. Потім через деякий час. Четверо магів дізналися про місце, де будуть ховати пірати своє награблене. В ясний день пірати разом із своїм капітаном, вже збиралися закопувати ці чотири скрині. Але раптово з’явилися власники реліквій і вимагали віддати із скрині свої магічні предмети та запевняли, що золото вони не заберуть. Але капітан не погодився і наказав своїм піратам напасти на цих переодягнувшись клоунів. Почалася битва четверо магів легко справилия із піратами. Самий сильний із них почав знищувати золото із скрині щоб добратися до свого предмета. Всі скрині спорожніли, залишилося в них ці самі таємні реліквії. Капітан отямився піднявся на ноги встиг забрати із кожної скрині ці магічні предмети та одразу втік до лісу. Четверо магів почали шукати його, вирішили розділитися тому, що думали він не зможе активувати реліквії, але вони сильно помилялися. Цей пірат один за одним почав вбивати їх.. Залишився тільки самий сильніший. Пірату вдалося активувати 3 реліквії з чотирьох. Але цього вистачило щоб вбити трьох магів. Пірат не рішився нападати на четвертого та втік на інші землі. Сам поклав ці реліквії у чотири скрині та заховав у різні куточки Світу , він був старим щоб довго користуватися цією силою і до нього прийшла думка зробити чотири карти місце знаходження цих скринь щоб його предки, які будуть вивчати його історію змогли знайти ці реліквії. Але він не вказав, що там лежить. Ось предок пірата Андрій думав, що там лежить золото, а там… Ви вже зрозуміли. Але старий пірат не знав, що знаходження одного артефакту може допомогти знайти інший. Тільки істинний володар реліквії може знайти інший. Кулон наледить тобі, то ти можеш знайти другий. Але реліквія сама обирає господаря. Ось так, більше я нічого не знаю. Куда дівся четвертий маг не відомо… Ось така історія. – розповіла історію Віра.
• Оце так. Мені тепер зрозуміло чому цій жінкі потрібна ця скриня. Думає, що там золото, але там якась штуковина ... Яка сила у кулона? – запитала Тетяна.
• Не знаю.
• І як його активувати? – запитав Віталій.
• А цього теж не знаю. Мабуть потрібно одягнути кулон та зробити дії над ним. – відповіла Віра.

Віталій одягнув кулон почав на нього дихати, терти рукою, але він не активувався

• Ви ж говорили, що цей кулон належить мені. Чому він не активувався? – запитав Віталій.
• Можливо ще не час. Цього не можу пояснити. – відповіла Віра.
• З часом я зможу його активувати, а поки його поношу.
• А мені час до отеля. Заплановано іншій групі ескурсія. Моя перерва на підготовку іншій екскурісії завершується. Я ще не повторила матеріал. – сказала Тетяна.

Таня збирається назад до отеля. Пролунало дзвінок, Віталію зателефонувала бабуся.

• Алло бабусю. Я тебе слухаю.
• Внучку ти де? Довго тебе немає. Може заблукав? Ти не повернувся до отеля.
• Не заблукав. Та я вирішив прогулятися із Деном по місту Фос-ду-Ігуасу. Нам дуже сподобалося ескурсія, що залишилися там щоб відвідати місцеві магазини та кафешки. Скоро будемо. Не хвилюйся.
• Добре. Чому не зателефонував. Не попередив.
• Забув. Через пару годин буду.
• Ми збираємося на пляж. Можеш одразу їхати туди.
• Добре бабусю до зустрічі.

Поки Віталій розмовляв із бабусею. Таня помохала рукою та вийшла з будинку щоб прогріти автомобіль.

• А мені, що робити? Повертатись до отеля, чи на пляж? – сказав Віталій.
• Краще поїдь до лікарні. Та дізнайся, як почуває себе твій друг. – сказала Віра
• О! Точно! Дякую, що нагадала. За цим кулоном чуть не забув про мого кращого друга. Я побіг. Допобачення. Дякую вам за інформацію.
• Тобі дякую. Йди з Богом.
• Тань! Стій! Підкинь мене до лікарні. Ти ж знаєш в якій лікарні відвезли його. – промовив Віталій.
• Так. Працівники швидкої сказали мені куди відвезли Дениса. Звичайно підкиню. Налаготь свій переводчик на смартфоні. Як ти будеш спілкуватися із лікарями? – відповіла Таня
• Так і зроблю. Будемо надіятися цієї навіженої не буде. А то ще однієї гонки не потрібно.