Розділ IX. Рідна сім’я

В той же час, коли Віталій ганявся за жінкою. До офісу компанії Velder приїхали потенційні інвестори підписувати договір про фінансування проекту електро кросівок. Їх зустрічав директор Анатолій Сергійович.

• Вітаю вас в нашій компанії! Проходьте сюди.
• Ми прийшли підписувати договір. – один із інвесторів промовив.
• Зараз піднімемося у мій кабінет. Та підпишемо необхідні документи. – посмішкою на обличчі промовив Анатолій Сергійович.
• Добре. Розробка вашої компанії дуже зацікавила нас. І ми готові співпрацювати з вами. – інший інвестор сказав.

Восьмеро інвесторів піднялись до кабінету почали обговорювати деталі договору. Дійшовши згоди, вони підписали цей документ. Компанія отримає двісті міліонів доларів фінансування та повна допомога в процесі розкручення цього винаходу щоб всі дізналися про цей товар та хотіли його купити. Після розповсюдження цієї новини. Акції компанії Velder в десять разів виросли, як прогнозував Андрій Миколайович. Він викупив по дешевим цінам акції цієї компанії. А зараз продає на суму півтора міліона доларів…  Інша група приватних інвесторів, які довірилися купляти дешеві акції нігерійських компаній почали купувати акції Velder. Зараз вони вже по високій ціні…

Прибувши додому пішки Віталій преодягнувся, зібрав свої речі. Взяв із тумби путівки та зайшов спочатку до пошти та відправив лист із путівкою Денису. І після цього добрався до автовокзала купив квиток на ближайшій автобус, дочекавшись його із посмішкою на обличчі поїхав до сімї…. Під час поїздки зателефонував своєму другові:

• Алло! Друже! За відправив на твію адресу путівку. Кур’єр приїде до тебе.
• Алло! Дякую друже! Але міг, сам приїхати до мене та віддати особисто.
• Не міг. Зараз їду до Дніпра своїх порадую, що ми їдемо до Бразилії. Вони ніколи не були закордоном. Залишуся там. Разом із ними поїду. І доречі, як будеш добиратися до Борисполя?
• Своїм ходом. Хто із нас приїде першим буде чекати іншого. Одразу скажу могу запізнитися. У мене ще не завершені особисті справи. – сонливо відповів Денис.
• Зрозумів.
• Я кладу слухавку поговоримо завтра. В мене вихідний. Дай трохи поспати.
• Спи. Ленива, ти попа.
• Що ти зараз сказав? – здивовано сказав Денис.

Віталій поклав слухавку. Включив музику у своєму смартфоні та одягнув навушники та насолоджувався поїздкою. Майже через чотирнадцять годин приїхав до Дніпра. Вийшов із автобуса. Сів у міський транспорт знову вирушив… Нарешті добрався до квартири, де проживали бабуся та мати. Вони якрась були дома…

• Всім привіт!  –  радісно сказав Віталій.
• Привіт! Синочку! – поцілувала мама.
• В мене для вас є радісна новина!
• Яка? Картоплю по 5 грн знайшов? – відповіла бабуся.
• Ні! Бабусю. Краще.
• Що може бути краще ніж дешеві товари. – перебила бабуся.
• Я отримав путівку на відпочинок в Бразилію. І ви разом зі мною їдете. Ось тримайте путівки. На молодших братів путівка теж є.
• Оце так новина! Дякую тобі внучку. Дай тебе поцілую. – бабуся була дуже рада це почути.
• Наїмося екзотичних страв та вип’ємо елітні напої – протираючи руками мама Марина.
• Мам! Ти знову про алкоголь. Я тобі багато разів казав кинути пити. – не вдоволено промовив Віталій.
• Не починай… Ніколи не була закордоном. Бразилія країна карнавалів. – відповіла мама Марина.
• Ти сама винна. Що не знайшла для себе таку професію, яка могла дати можливості мандрувати в різні країни. – сказав Віталій.
• Синочку, ти же зміг. Значить мрії збуваються. Якщо я не змогла… А ти золота дитина….
• Мам знову вже випила?
• Ну трохи… Я себе добре почуваю.
• Ура! Ура! Ура! Їдем у Бразилію! Дякую брате! — сказав молодший, брат Ігор.
• Боюсь туди їхати, я не вмію плавати. – молодший брат Гліб.
• Значить, сьогодні починаємо збиратися. А коли виліт? – запитала Бабуся.
• Завтра в 15:00 відлітаємо з Борисполя. Спочатку потрібно доїхати до Києва. Мабуть вирушимо туди поїздом. –  відповів Віталій.

Мама Лариса дивиться на путівку.

• На чотири дні… За цю гарну новину потрібно випити.
• Ти можеш заткнути свою пельку. Ми вже зрозуміли, що це гарна новина. – сердито сказала бабуся Людмила.
• Мені всерівно. Піду розповім своїм друзям. – сказала мама Марина.

І вийшла із підїзду та пішла в сторону місцевої забігаловки. Там на неї чекали друзі. Там почала розповідати, що вона полетить до Бразилії. Що саме вона своєю тяжкою працею заробила на цю відпустку.

• Мати знову за старе. – з невірою промовив Віталій.
• Скільки разів лікували. Але знову почала пити. Нічого вже не зробиш. – сказала бабуся.
• Я передумав поїздом не поїдемо. Завтра вранці поїду орендую автомобіль із водієм щоб він приїхав десь восьмої години ранку, потім ми загрузимо туди наші речі та поїдемо в Київ. А вже на місці будемо чекати Дениса – це мій найкращий друг. Він своїм ходом приїде до Борисполя.
• Це гарна думка. – cказала бабуся Людмила.
• Я залишаюсь тут. Трохи речей із собою взяв. Ляжу відпочину.