Розділ VIII. Форс мажор

У ввечері у маєтку Андрія зібрались його помічникис, а також була присутня його донька Юлія.

• Доброго вечора! Я покликав вас, для того щоб розповісти про успіх розшрифовування карти.
• Ну Шеф. Ви її розшрифували? – сказав Олексій.
• Так! Ми повинні їхати в Бразилію там мабуть знаходиться скриню із золотом.
• А навіщо пригласили сюди вашу доньку? Вона ніколи не була в нашій команді. – сказав Василій.
• Зараз поясню. У нас форс мажор. Я не можу поїхати до Бразилії тому, що справ багато накопичилося. А ви не можете поїхати так, як відпустки запланованої немає, а відповідного розпорядження на відрядження до Китаю запланована тільки через місяць.
• А ви ж директор цієї компанії. Змініть цю ситуацію. – сказав Василій.
• Телепні! Якщо би міг. То одразу вирушили у Бразилію. Не забувайте приймають рішення про мої відрядження тільки генеральні директори компанії.
• А що робити? – сказав Олексій.
• Моя дочка поїде туди разом із маркетологами у відпустку.
• Ті що приїжали презентувати до нас презентувати електро кросівки. Я так зрозумів? – сказав Олексій.
• Ці дивакуваті чоловіки! В нашому офісі говорили про них. Що вони так гарно презентували свій продукт що сильно зацікавили інвесторів. – сказав Василій.
• Вона поїде одна щоб не так сильно привертати увагу відпочивальників. – з гордістю говорив Андрій.
• Шефе! Сама не справиться.
• Василій, я володію трьома бойовими мистецтвами. Хочеш тобі гребет зламаю. – сказала Юлія.
• Ні, не треба. Вірю. – зі страхом на очах сказав Василій.
• Вони впізнають її. Вона була одна із організаторів заходу. – не впевнено говорив Олексій.
• Одягне білий парик та окуляри. Ніхто не здогадається. – сказав Андрій подивляючись в сторону Юлії.
• А у нас, яке завдання? – запитав Василій.
• Завжди бути на зв’язку з нею координувати дії. Коли треба дистанційно взламувати систему безпеки той чи іншої будівлі. Якщо треба буде. Зрозуміло? – детально пояснив Андрій.
• Так, все зрозуміло. – одночасно відповіли Олексій та Василій.
• Можете йти. Дочко скриня дуже потрібна. Не підведи мене.
• Все буде добре батьку. Будь-хто стане на моєму путі буде трупом.
• Оце бойовий дух! Крім того, під час перебування в Бразилії. У відпочивальників будуть ескурсії. Карта вказує, що десь там скриня. А ще одне. Чуть не забув. через день після твого відїзду відправлю на поміч моїх охоронців вони прилетят на моєму приватному літаку. Він для вантажних перевізок. Разом із ними відправлю два чорних джипа щоб краще пересуватися вулицями Бразилії.
• А чому ти не летів своїм літаком до Нігерії? – запитала Юлія.
• По перше генеральні директори не знають, що у мене є свій літак. А по друге літак призначений для особистого користування. А по третє була робоча поїздака, власники компанії повинні були знати, яким транспортним засобом буду користуватися.
• Батьку я принесу тобі скриню. Не тільки золото, а весь Світ повинно бути у твоїх ногах.
• Скриня велика, мої охоронці допоможуть віднести його до автомобіля, а потім до літака.
• Мабуть все вирішили. Доню, ти можеш йти відпочивати. На добраніч.
• На добраніч батьку.

Наступного дня Віталій прокинувся після повторяющого кошмара, який сниться кожен день. Він не розуміє. Чому цей сон повторяється знову і знову. Підійшов до вікна щоб побачити красивий краєвид міста. І згадав, потрібно зайти у ввечері до магазинчику двоюрідної сестри його матері. Пізно спохватився минула неділя після того, коли він обіцяв. Думає що нічого страшного не відбулося. Якось зайде випити кави…

Дзвінок у двері… Хтось прийшов… Віталій відчинив дверів на порозі кур’єр приніс листа.

• Доброго ранку! Щербина Віталій Юрійович?
• Так це я.
• Вам лист від компанії Velder. Сказали вам особисто передати.
• Давайте. Я за доставку скільки винен?
• Не скільки. Компанія оплатила доставку. Гарного вам дня!
• І вам.

Кур’єр пішов… Віталій розкрив листа. А там були шість іменних путівок до Бразилії. Потрібно відвестти їх до своєї сімї та Денису. Він вирішив перед тим, як поїхати до своєї родини прогулятися ранковим місто…

Не снідавши, вийшов на прогулянку. Бачив раднісних людей, які вигулюють своїх собак. Віталій повернув на право та побачив торговий центр та пішов туди щоб купити собі перекусити. Купив собі молочний шоколад, бургер, булку з маком та молоко. Озирнувся навкруги, шукав  місце щоб перекусти. Пройшов 50 метрів. Побачив остановку громадського транспорту, там сів та почав їсти. Доївши бургер та булку з маком, почав запивати молоком.  Не сподівано побачив на іншому стороні дороги ту саму жінку, яка сниться кожну ніч. Викинувши пляжку із молоком в урну. Почав біжати через дорогу для того щоб наздогнати цю жінку. Так зручно на пішохідному переході горіло зелене світло. Віталій без перешкод добіг на іншу сторону. І вслід говорив:

• Ей жіночка!  Cтривайте! Хочу задати декілька запитань!