Розділ VI. Архів

Швидко проходить час… Минуло 4 дні. За цей час давно вийшли на роботу братани Андрія Миколайовича. На вихідних він покликав їх до себе у маєток.  На вулиці був вечір. Василій та Олексій підійшли до ворот маєтка…

• Ух ти! Шеф перший раз пригласив нас у свій маєток. – здивовано промовив Василій.
• На мою думку він запросив тому, що нас чекає дуже важлива справа. Мабуть великі проблеми в нього. Ми так і не знайшли золота  –  сказав Олексій.
• Ти прав. Або просто обговорити робочі питання.
• Василій, ти дебіл? Які можуть бути робочі питання у вихідний?
• Не подумав. Зараз дізнаємося.
• Вася натисни уже на кнопку дзвінка. А то сильно привертаємо увагу сусідів.

Натиснули на кнопку. Дворецький подивився по камерах відеоспостереження, що прийшли ці двоє,  за допомогою пульта відкрив їм вхідні ворота. Двір маєтка дуже чарівний в ньому знаходився басейн. На задньому дворі був яблуневий сад. Зліва від головної доріжки були великі два пса. З правої сторони купа трояндів червого кольору. Перед вхідними дверима зустрічає дворецький Антон.

• Андрій Миколайович чекає на вас. – гордо сказав дворецький.

Піднявшись на другий поверх до кабінету Андрія. Зайшовши туди, побачили його стоячого біля каміну.

• Шефе щось сталося? Ви ніколи не запрошували нас до власного будинку?
• Сталося… Я ходив вчера в бібіотеку шукав важливу інформацію про походження мого пра пра прадіда. Хотів в яких містах в яких країнах він перебував. Але нічого не знайшов. Потім дізнався,  цю детальну інформацію перенесли до архіву. Потрібно поїхати до архіву та вкрасти ці історичні документи. Від цього залежить пошук скрині із золотом.
• Ми готові на все заради вас! Дружньо відповіли Василій та Олексій.
• Дякую вам за вірність. Ось візміть по двісті тисяч гривень кожному за сміливість при виконанні завдання у Нігерії. Порадуйте своїх жінок та дітей.
• Дякую. – сказав Василій
• Дякую велике – сказав Олексій.
• Зараз вирушаємо до архіву.

Поки йшов їхній діалог, сонце сіло… Наступила ніч… Троє сіли у автоиобіль та поїхали. За кермом сидів Андрій. Вони їхали через міст. На зустрічній полосі виїхав п’яний водій на синьому джипі, почав на великій швидкості збивати інші автомобілі, які траплялися на його шляху. У Андрія не було виходу, взявся розварачувати свій автомобіль на 180 градусів, але не вийшло, зміг тільки на 110 градусів тому, що через нього почались затори. Автомобілі їхали позаду не бачили небезпеки, яка їде на великій швидкості і тому не гальмували таким чином, штовхали стоячий посеред дороги автомобіль Андрія Миколайовича. Сині джип швидко наближався із іншого  боку була купа автомобілів стоять у заторі. У нього був один вихід стрибати із моста.

• Так хлопці. Тримайтеся! Включаю катапульту!
• Ви, що Андрію Миколайовичу! Ми розібємось! – боязко промовив Василій.
• Бачиш! Наближається п’яний водій! А краще щоб нас розщавили, як тарганів – сердито відповів Олексій.
• О Боже! Звертаюся до тебе! Допоможи мені вижити. – почав молитися Василій.
• Затули свою пельку. Молитва не допоможе. – знову не вдоволено відповів Олексій.
• Не бійтеся! У катапульті є парашут. – сказав Андрій.

У саму останю хвилину до зіткення Андрій вмикає катапульту. І вони троє відлітають та вмикаються у них парашути. А джип зіткунвся із автомобілем. І роздаються три великі вибухи. Вони опускалися у воду та спостерігали, крім автомобіля Андрія, загорілись два сусідні. Семеро людей загинуло.

• Не пощастило. Згорів мій автомобіль. – сказав Андрій.
• Я зараз визву нам таксі – впевнено відповів Василій.
• Таксі це добре, а автомобіль шкода. – сказав Олексій.

Опустившись у воду, почали пливти до берега. На місце аварії  приїхала поліція швидка та пожарна служба. Цей випадок покажуть по телевізору. На березі вже чекав таксі і вони поїхали до архіву…

На вулиці був повний місяць. Архів був зачинений… Андрій Василь та Олексі вирішили залізти до архіву через дах за допомогою електро мотузки із гачком. Кинув чорну мотузку, гачок заціпився за дах, а потім почали вилазити туди  один за одним. На даху були двері. За допомогою спеціальної відмички відкрили двері. Вони не хотіли вхідні двері відмикати, боялися, що спрацює сигналізація.

Архів був великим. Вони витратили 4 години на пошук необхідної інформації…

• Андрій Миколайовичу тут нічого немає. Марно ми витрачаємо час. Може поїдемо в інший архів?
• Замовкни! Я впевнений, що ця інформація знаходиться саме тут. – відповів Андрій.

Андрій не прогадав… На самій верхній полиці лежала темно зелена папка і вона впала на голову. Там було ім’я його пра пра прадіда.

• Ось вона! – радісно промовив Андрій. – Зараз дізнаємося, яка наступна країна призначення після Нігерії.

Андрій пролистував історичні документи і натикнувся на історичну подію.

• Ага… Наступна країна, яку повинні відвідати… Не написано. Але точно вказано, що країна знаходиться біля океану.
• Це чудово! Шеф можна на пляжі відпочити, потім вже шукати золото – мрійливо сказав Василій.
• А хто про що… Якщо знайдемо цю скриню тоді і відпочинеш. Спочатку золото, потім пляж. Якщо не відноситися відповідально до завдання будуть помилки слідом і в’язниця. Ти цього хочеш?
• Ні! Шеф
• Ото ж бо! Золото придеться вкрасти. А це не просто, як за хлібом сходити. Мій пра пра прадід був шукачем пригод і я також буду мандрувати світом щоб знайти родове золото.
• А де саме знаходиться ця скриня? – запитав Олексій.
• Тут карта із маршрутом, вона зашрифрована. Коли розшрифую тоді полетимо.