Розділ IV. Головна мета

Три дні тому в далекий країні Нігерії, яка простирається від узбережжя Гвінейської затоки до західноафриканської савани. На заході граничить з Беніном, на півночі з Нігером, на північно-заході з Чадом, на сході і південно-сході з Камеруном. У цій країні переважають мангрові і прісноводні заболочені ліси на узбережжі, але далі змінюються смугою густого тропічного лісу, у якому основними деревними породами є кайя (червоне дерево), хлорофора висока і триплохітон твердосмолий. Олійна пальма зустрічається в дикому стані у вологому тропічному лісі, у густозаселених районах чагарникові зарості цієї пальми витиснули ліс. У більш північних районах ліс виріджується і змінюється високотрав'ям. Десь там в тропічному лісу Андрій зі своїми помічниками щось шукають. Кругом шукали якусь річ, але нічого так і не знайшли. Раптово позвонили із офісу інвестиціоної компанії.

• Алло! Олександро! Говори бистріше! Я сильно зайнятий. – директор цієї компанії Андрій Миколайович.
• Директоре через тиждень приїжає маркетингова група із компаніїї Velder презентувати свій продукт.
• Дякую, що повідомила. Підготуйтесь щоб прийняти їх у нас. Якщо їхній продукт дуже перспективний, то наші інвестори із задоволенням вкладуть свої гроші.
• Підготуємось на вищому рівні. Допобачення.
• Допобачення. До зустрічі в офісі.

Андрій поклав слухавку пішов далі по тропічним лісам. Раптово вони знайшли пещеру.

• Василій дізнайся, де ми зараз? – Андрій звертався одного із помічників.
• Ми зараз біля пещери Огбунайк, воно є обєктом світової спадщини ЮНЕСКО.
• Нарешті ми прийшли. Потрібно ліквідувати камери спостереження. І згодом потрапити туди.
• Навіщо шеф? Що ми шукаємо? – запитував Олексій, ще один помічник Андрія.
• Скоро все вам розповім. Тільки в даний момент робіть, що я кажу.

Помічники Василій і Олексій відійшли від Андрія на 30 метрів та почали вимкати спеціальним пристроєм всі камери відеоспостереження. Але помітили, що наближаються до вихода охоронці пещери.

• Там же охорона. Я боюсь  – злякано промовив Василій.
• Заткни свою пельку. Пацики положіть охорону. Не забутьте одягнути маски.

Хлопці одягають глушники на свої пістолети. Та почали поодному вбивати охоронців. Вони положили п’ятьох охоронців, які вийшли із пещери. Почувши якісь постороні звуки. Вийшли з пещери, ще девятеро охоронців одночасно. Вони помітили трупи своїх колег, одразу вийняли свою зброю та побачили трьох постороніх чоловіків почали стріляти в них.

Почалася перестрілка Андрій теж долучився. Сили були не рівні. Трьоє проти дев’ятерих. За допомогою мастерству та професіоналізму Андрія Миколойовича, вони змогли вбити всіх охоронців.

• Тепер можна заходити в пещеру.
• Шеф розкажіть, що ми шукаємо? Щось ціне? – запитував Олексій.
• Так. Дуже ціне. Моя головна мета знайти скриню із золотом мого пра пра прадіда. Він був піратом та ховав свої скарби. Я знаю, що їх чотири скрині було.
• Чому саме тут шукаємо?  –  запитує Василій.
• Тому, що дані місце знаходження одного із чотирьох скринь, я дізнався із старих документів мого батька. Мій пра пра прадід ховав награблене золото в різних куточках нашої планети. Одна скриня повинна бути у Нігерії, а саме в пещері Огбунайк. Так написано в старовиних історичних документах, які знайшов у власному бібліотеці.
• Ваш пра пра пра прадід був величним піратом якщо мав, скрині із золотом. – з цікавістю промовив Василій.
• Саме так. І це золото належить мені. Та нашому роду.

Дойшовши вглиб пещери, крім кажанів нічого не знайшли. Ходили навкруги, але без результатно. Олексій біля пагорба побачив скриню.

• Шефе! Шефе! Я бачу скриню!
• Слава Богу! Молодець Олексій!

Скриня була зачинена так просто не відкриєш. Різними відмичками  Андрій намагався відкрити цю скриню, але не вдалося. Він дав Василію та Олексію спробувати відкрити скриню, їм теж не вдалося. У Андрія урвався терпець із всієї сили буцнув ногою. І замок відкрився. Скриня сильно почорніла. Із скрині вийшла потужна сила, навкруги стало темно кругом почали ходити привиди померлих душів. Внутрі скрині нічого не було.

• Як же так? Скільки часу витратили. А золота немає. Викиньте цю скриню! – сказав Андрій.
• Давайте швидше вийдемо з пещер я боюся привидів. – злякано сказав Василій.
• Ходімо. Всерівно нам більше нічого тут робити. – роздратовано сказав Андрій.

Трьоє чоловіків зникли із місця злочину та вирушили в місто Абуджа щоб повернутися в Україну…

 Вранці у місцевих новинах розповіли…. У пещері Огнабунайк сталося маштабне вбивство було вбито 14 охоронців перед входом до пещери знайшли іхні трупи. На місці працює наша журналістка. Переключаємо на пряму мову.

• Поліція Нігерії почала розслідувати таке жорстке вбивство 14 охоронців. Хто міг це зробити? Поліція повідомляє, що камери відеоспостереження були вимкнені. Але є свідок людина похилого віку, який живе не подалік. Розкажіть, що ви бачили?
• Самого вбивства, я не бачив. Я був на прогулянці щоб подихати свіжим повітрям та помилуватися природою. Бачив трьох чоловіків, які виходили із пещери вони були у маска. Обличчя не бачив.
• Дякую вам. Я зараз на місці злочину. Поліція повідомляє п’ятьох вбили раніше, а дев’ятерих вбили пізніше. П’ятеро померли без супротиву. А інші використовували вогнепальну зброю. Значить тут була перестрілка. На цю мить в мене все. Передаю слово студії.