Розділ IV. Головна мета

Три дні тому в далекий країні Нігерії, яка простирається від узбережжя Гвінейської затоки до західноафриканської савани. На заході граничить з Беніном, на півночі з Нігером, на північно-заході з Чадом, на сході і південно-сході з Камеруном. У цій країні переважають мангрові і прісноводні заболочені ліси на узбережжі, але далі змінюються смугою густого тропічного лісу, у якому основними деревними породами є кайя (червоне дерево), хлорофора висока і триплохітон твердосмолий. Олійна пальма зустрічається в дикому стані у вологому тропічному лісі, у густозаселених районах чагарникові зарості цієї пальми витиснули ліс. У більш північних районах ліс вироджується і змінюється високотрав'ям. Десь там в тропічному лісу Андрій зі своїми помічниками щось шукають. Кругом шукали якусь річ, але нічого так і не знайшли. Раптово зателефонували із офісу інвестиційної компанії.

• Алло! Олександра! Говори бистріше! Я сильно зайнятий. – директор цієї компанії Андрій Миколайович.
• Директоре через тиждень приїжає маркетингова група із компанії Velder презентувати свій продукт.
• Дякую, що повідомила. Підготуйтесь щоб прийняти їх у нас. Якщо їхній продукт дуже перспективний, то наші інвестори із задоволенням вкладуть свої гроші.
• Підготуємось на вищому рівні. До побачення.
• До побачення! До зустрічі в офісі.

Андрій поклав слухавку пішов далі по тропічним лісам. Раптово вони знайшли в печеру.

• Василій дізнайся, де ми зараз? – Андрій звертався одного із помічників.
• Ми зараз біля печери Огбунайк, воно є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.
• Нарешті ми прийшли. Потрібно ліквідувати камери спостереження. І згодом потрапити туди.
• Навіщо шеф? Що ми шукаємо? – запитував Олексій, ще один помічник Андрія.
• Скоро все вам розповім. Тільки в даний момент робіть, що я кажу.

Помічники Василій і Олексій відійшли від Андрія на 30 метрів та почали вимикати спеціальним пристроєм всі камери відеоспостереження. Але помітили, що наближаються до виходу охоронці печери.

• Там же охорона. Я боюсь  – злякано промовив Василій.
• Заткни свою пельку. Хлопці положіть охорону. Не забутьте одягнути маски.

Хлопці одягають глушники на свої пістолети. Та почали по одному вбивати охоронців. Вони положили п’ятьох охоронців, які вийшли із печери. Почувши якісь дивні звуки. Вийшли з печери, ще дев’ятеро одночасно. Вони помітили трупи своїх колег, одразу вийняли свою зброю та побачили трьох чоловіків почали стріляти в них.

Почалася перестрілка Андрій теж долучився. Сили були не рівні. Троє проти дев’ятерих. За допомогою майстерству та професіоналізму Андрія Миколайовича, вони змогли вбити всіх охоронців.

• Тепер можна заходити в печеру.
• Шеф розкажіть, що ми шукаємо? Щось цінне? – запитував Олексій.
• Так. Дуже цінне. Моя головна мета знайти скриню із золотом мого пра прапрадіда. Він був піратом та ховав свої скарби. Я знаю, що їх чотири скрині було.
• Чому саме тут шукаємо?  –  запитує Василій.
• Тому, що дані місце знаходження одного із чотирьох скринь, я дізнався із старих документів мого батька. Мій пра прапрадід ховав награбоване золото в різних куточках нашої планети. Одна скриня повинна бути у Нігерії, а саме в печері Огбунайк. Так написано в старовиних історичних документах, які знайшов у власному бібліотеці.
• Ваш пра прапрадід був величним піратом якщо мав, скрині із золотом. – з цікавістю промовив Василій.
• Саме так. І це золото належить мені. Та нашому роду.

Дійшовши вглиб печери, крім кажанів нічого не знайшли. Ходили навкруги, але без результатно. Олексій біля пагорба побачив скриню.

• Шефе! Шефе! Я бачу скриню!
• Слава Богу! Молодець Олексій!

Скриня була зачинена так просто не відкриєш. Різними відмичками  Андрій намагався відкрити цю скриню, але не вдалося. Він дав Василію та Олексію спробувати відкрити скриню, їм теж не вдалося. У Андрія урвався терпець із всієї сили буцнув ногою. І замок відкрився. Скриня сильно почорніла. Із скрині вийшла потужна сила, навкруги стало темно кругом почали ходити привиди померлих душів. Внутрі скрині нічого не було.

• Як же так? Скільки часу витратили. А золота немає. Викиньте цю скриню! – сказав Андрій.
• Давайте швидше вийдемо з печер я боюся привидів. – злякано сказав Василій.
• Ходімо. Все рівно нам більше нічого тут робити. – роздратовано сказав Андрій.

Троє чоловіків зникли із місця злочину та вирушили в місто Абуджа щоб повернутися в Україну…

 Вранці у місцевих новинах розповіли…. У печері Огнабунайк сталося масштабне вбивство було вбито 14 охоронців перед входом до печери знайшли їхні трупи. На місці працює наша журналістка. Переключаємо на пряму мову.

• Поліція Нігерії почала розслідувати таке жорстке вбивство 14 охоронців. Хто міг це зробити? Поліція повідомляє, що камери відеоспостереження були вимкнені. Але є свідок людина похилого віку, який живе поблизу. Розкажіть, що ви бачили?
• Самого вбивства, я не бачив. Я був на прогулянці щоб подихати свіжим повітрям та помилуватися природою. Бачив трьох чоловіків, які виходили із печери вони були у маска. Обличчя не бачив.
• Дякую вам. Я зараз на місці злочину. Поліція повідомляє п’ятьох вбили раніше, а дев’ятерих вбили пізніше. П’ятеро померли без супротиву. А інші використовували вогнепальну зброю. Значить тут була перестрілка. На цю мить в мене все. Передаю слово студії.