Розділ II. По слідах не забутого

Офіс компанії  Velder. Федір і Микита після відпустки в Бразилії повернулися до роботи на посаді маркетолога. Вони сидять у кабінеті у Анатолія Сергійовича. На столі лежать документи, Анатолій Сергійович дивиться на документи, не піднімаючи погляду:

— Ну, що там з Віталієм і Денисом? Вони повернулися з відпустки? А особливо маркетолог Віталій?

— Насправді, Віталій і Денис не повернулися з Бразилії. Ми не отримали від них жодних новин. — сказав Федір виглядаючи трохи занепокоєно

Микита додає, з легким сумнівом у голосі:

— Вони не зв'язувалися. Ми спробували додзвонитися, але телефон не відповідає.

Анатолій Сергійович піднімає погляд, трохи здивовано:

— Як так? Вони повинні були повернутися разом із вами. Це дивно.

— Може, вони просто затримуються з якоїсь причини? Ми не знаємо, що там сталося, але це виглядає підозріло. — сказав Федір з сумнівом, схрещуючи руки.

Микита, серйозно:

— Але якщо вони не повернулися, що нам робити? Ми не можемо залишити це без уваги.

— Я розумію, але це вже не питання для нас. Віталій і Денис більше не потрібні в компанії. Ми звільняємо їх. Анатолій Сергійович (запам'ятовує інформацію на папері, не зважаючи на сумніви колег):

— Ви вже вирішили без них? —  Федір здивовано, ледь шепоче:

Микита говорить з обуренням:

— Це не правильно! Вони не могли так просто зникнути без причини. Це виглядає підозріло, і ми повинні дізнатися, що сталося.

Анатолій Сергійович не підвищуючи голосу, але вперто:

— Генеральне керівництво прийняв рішення, і я не маю права змінити його. Ви можете звертатися до нього, але на цей момент Віталій і Денис більше не працюють у нашій компанії.

Все завершується тим, що Федір і Микита залишають кабінет, приймаючи рішення дізнатися правду про те, що сталося з Віталієм і Денисом, і, можливо, боротися за їх повернення.

Федір і Микита, розмовляючи між собою після того, як їхній робочий день та домовляються піти до сім’ї Віталія…

Після приїзду до України… Родина залишилася жити в кватирі Віталія, поки його не знайдуть… Марина, мати Віталія, сидить на дивані в кімнаті, її обличчя виражає стурбованість. Вона нервово поглядає на годинник, спостерігаючи за хвилинами, що повільно тікають…

Марина з тривогою в голосі:

— Віталій мав повернутися разом із нами. Чому він досі не з’явився? Це вже занадто довго.

Бабуся Людмила з хмурим поглядом, неспокійно поглядаючи на двері:

— Я не можу зрозуміти, чому він не зв’язався з нами. Він завжди повідомляв, коли затримувався. І зараз ні звістки, ні телефону — це не нормально!

Марина обриває її, намагаючись контролювати емоції:

— Я дзвонила йому більше п'яти разів. Його телефон не відповідає, навіть меседжі не прочитані! Що це означає?

Бабуся Людмила з серйозним виразом обличчя:

— Може, він просто не може зателефонувати?

Марина неспокійно:

— Ні, Людмило, це щось інше. Я відчуваю, що щось трапилось. Він же не міг просто так зникнути…

Людмила зі стурбованим виразом:

— Ти права, щось тут не так…

У цей момент лунає дзвінок у двері. Марина та Людмила обмінюються настороженими поглядами. Марина підходить до дверей і відкриває їх…

Федір злегка нервує, стоїть на порозі разом з Микитою:

— Добрий день. Можна з вами поговорити? Це важливо.

Марина зрозумілою тривогою, але злегка нервуючи:

— Що сталося? Чому ви прийшли до нас? Ви знаєте щось про Віталія?

Микита з сумом в голосі:

— Ми прийшли повідомити вас, що Віталій більше не працює в нашій компанії. Він звільнений.

Марина шоковано, голос тремтить:

— Що ви кажете?! Як це він звільнений?

Людмила підходить ближче до дверей, хапаючи Марину за руку:

— Це неправда! Він не може бути звільнений! Що ви маєте на увазі?

Федір запинається, нервує, намагаючись пояснити:

— Ми намагалися зв'язатися з ним після нашої відпустки. І Віталій, і Денис не повернулися, ми не можемо знайти їх. Їхні телефони не відповідають, і ми не отримали ніяких новин.

Микита підтримує, але голос його звучить тривожно:

— Ми не знаємо, що сталося, але керівництво прийняло рішення. Віталій більше не працює в компанії.

Марина (не вірить, її обличчя змінюється від шоку на гнів):

— Як це може бути?! Ви серйозно? Що ви зробили, як колеги щоб знайти його? Ви ж презентували разом із ним електро кросівки. Та отримали путівки до Бразилії.

Федір поглядає на Микиту, не знаючи, як відповісти: