Розділ I. В обіймах розпачу

Таня нервово переглядалася в дзеркала заднього виду, помічаючи, як два чорних джипи наближаються все ближче. Серце билося все швидше, і вона різко натискала на газ, намагаючись втекти від переслідування. Вулиці Бразилії, з їх яскравими вогнями і хаосом, здавалося, стали перешкодою, що тільки ускладнювала її втечу. Вона вичавлювала максимум із свого автомобіля, але джипи не відставали, і вже знову чулися постріли по колесах її машини.

"Вони хочуть мене зупинити…", – думала Таня, намагаючись залишити позаду зловісні машини, але колесо пробилося, і машина трохи втратила швидкість. В її очах заблискало страхітливе усвідомлення того, що втеча може не вийти.

Віра з'явилася в машині Тані, коли її автомобіль уже був пошкоджений. Вона, наче з нізвідки, раптово опинилася перед Танею, коли постріли лунали зовсім близько. Вона все ще намагалася втекти, але кожен її маневр тільки погіршував ситуацію. Постріли продовжували лунати, і один з куль влучив у колесо, що, врешті-решт, призвело до того, що машина почала різко нахилятися вбік. Таня вклала всі свої сили в те, щоб утримати кермо, але не змогла контролювати авто.

Таня не встигла навіть зрозуміти, як це сталося, але перед її очима сиділа жінка, яка виглядала так, ніби не мала нічого спільного з реальним світом. Вона відчула різкий порив сили, коли Віра смикнула її за собою. Відразу після цього машина здригнулася, а земля, здається, почала тремтіти. Усе відбувалося настільки швидко і несподівано, що Таня не мала часу на жодні запитання. Таня миттєво побачила, як вона протягнула руку і… зникла разом з нею.  Ніби сам простір розвернувся, і вони опинились у новому місці. Вулиці Бразилії зникли, і замість них був м'який зелений ліс. Її машина з’їхала з дороги і в’їхала в кілька дорожніх бар'єрів. Автомобіль сильно занесла в бік та вибухнув…

– Ти повинна йти зі мною, – сказала Віра, її голос був спокійний, але рішучий. Вона простягнула руку до Тані, і та, наче в трансі, автоматично взяла її. – Я забрала тебе від небезпеки, – відповіла Віра спокійно, не зважаючи на те, що вони тільки що втекли від переслідувачів. – Ти в безпеці, але твої переслідувачі будуть шукати тебе.

Таня, що оговталася від раптової зміни обстановки, розгублено озирнулася навколо. Їй було важко повірити, що тільки кілька секунд тому вона ще була за кермом, а тепер опинилася в іншому місці. В її серці було ще багато питань, а найбільше її хвилювало одне:

– Що відбувається? Чому я? І як ти з'явилася?

– Все набагато складніше, ніж здається, – відповіла Віра, злегка усміхаючись, – Ти не просто так у їхній увазі, Таня. Твоя роль у цій історії більше, ніж ти можеш собі уявити. І, якщо хочеш вижити, тобі треба більше дізнатися. Більше зрозуміти.

Таня мовчала, ковтнула кілька разів, намагаючись прийти до тями. Це було більше, ніж просто погоня. Усе це мало якусь глибшу мету, і кожен крок, здається, вів до якоїсь ще більшої небезпеки.

– А де Віталій? – нарешті запитала Таня, зібравши всю свою рішучість. – Що з ним? Він не в безпеці. Його шукатимуть, як і мене!

Віра подивилася на Таню своїми глибокими, але дещо сумними очима.

– Віталій – це частина цього всього. Як і ти. Ви повинні бути разом, щоб здолати те, що насувається. І це не просто переслідування чи погоня. Це боротьба за щось набагато більше.

Таня все ще не розуміла, але дивлячись на Віру, відчула, що ця жінка володіє знанням, яке може допомогти їй зрозуміти всю ситуацію.

– Вони хочуть кулон, Таня. Та сама реліквія, яка стала причиною всього цього хаосу. І ви, Віталій і ти, маєте частину цього. Реліквії долі. Ваша роль – це частина історії, якої вони хочуть змінити курс. І тільки разом ви можете змінити все, що зараз відбувається.

Таня відчула, як її серце починає битися швидше. Це все ставало складніше, але одночасно цікавіше.

– Як ми можемо зупинити їх? Що нам робити? Я знаю про цей кулон.

– Віталію доведеться знайти останні шматки цієї історії, – сказала Віра. – І ти повинна допомогти йому. Якщо хочеш зрозуміти, що насправді відбувається, ви повинні діяти разом. Але це буде небезпечно. Тому я тебе попереджаю: якщо ти не готова до боротьби, краще зараз повернутися назад.

Таня подивилася на Віру, її розум був переповнений емоціями та питаннями, але одне було для неї ясним: вона не могла залишити все, що сталося, без відповіді. Вона повинна була зрозуміти, що насправді відбувається, і допомогти Віталію.

– Я готова, – сказала вона твердо. – Що робити далі?

Віра усміхнулася.

– Тепер треба знайти Віталія. І захистити кулон.

Таня, дивлячись на Віру, відчула тривогу. Вона почала нервово терти долоні, усвідомлюючи, що щось погане сталося з Віталієм. Вона не могла залишити його, але розуміла, що поки вони з Вірою втікають, він перебуває у серйозній небезпеці.

– Віталій залишився біля лікарні, щоб провідати Дениса. Але тепер, я вже не знаю, чи безпечно йому там, – сказала Таня з тривожним відтінком у голосі. – Він не може залишити друга, але на нього теж чекає небезпека.

Віра зітхнула, її обличчя застигло, і вона подивилася на Таню, наче відчуваючи її страх.

– Ти права. Віталій потрапить у пастку, якщо ми не поспішимо. Юлія і її охоронці, напевно, вже встановили засідку. Їх не зупинити.

Таня затремтіла, її думки понеслися в напрямку Віталія. Вона знову уявила його, як він намагається допомогти Денису, як він перебуває на межі небезпеки, і Юлія вже, мабуть, знаходиться поруч, готова діяти.

– Вони його побили... і забрали реліквію, – прошепотіла Таня, її голос охрип від відчаю. – Я знала, що це може статися, але не думала, що так швидко...

Віра, не втрачаючи часу, схопила Таню за руку.

– Ми повинні повернутися і допомогти йому, але зробити це безпечно. Вірю, що зараз важливо діяти обережно, щоб не потрапити в їхні руки. Якщо ти готова ризикувати, ми повинні знайти шлях, щоб дістатися до нього. Таня кивнула, її серце билося швидше, але вона не могла дозволити собі зупинитися. Віталій, її друг, зараз потребував її допомоги більше, ніж будь-коли.