Епілог

У променях світанку на дрібних лазурових хвилях розгойдувався човен. Великий білий човен, який ішов на веслах. Рос намагався гребти синхронно з худорлявим, але сильним, бронзовотілим індусом, якому Рем доручив доставити гостей на острів. Він радів, що Елін сиділа до нього спиною і дивилася на океан. Інакше їй довелося б милуватися його розчервонілим обличчям з прилипшим до нього волоссям. Рос надто очевидно поступався у своїй фізпідготовці керманичу. Був би це катамаран, а не човен — тоді вони могли б потягатися на рівних — ноги у Роса сильні. Але руки… Степ не передбачає для них великого навантаження. І все ж таки в цих руках незрозуміло звідки бралася сила продовжувати працювати. Просто смарагдово-золотиста смужка острова вже виднілася на горизонті. Навіть ближче. І там на нього чекали друзі.

І Елін, яка всього кілька годин тому дізналася, куди вони прямують, палала нетерпінням потрапити скоріше до нової Країни Чудес. Вона спеціально розвернулась обличчям у протилежний бік, щоб не дивитись, як далеко ще до острова. Їй більше подобалося спостерігати, як вони віддалялися від континенту. І думала вона лише про те, яка вдячна вона своєму життю за зустріч із Росом. Ще її погляд час від часу повертався до запаяного пластикового пакета, який їх попросили передати на острів.
«Для Лальєн» — була на ньому надрукована наліпка.
Елін уже знала, що Лальєн — дівчина Ендрю/Андрія, одного з двох найкращих друзів Роса. Але її вона ніколи не бачила. Знала і те, про що не розповідав їй Рос, зате обмовилася Юті: незважаючи на свіжий приплив учнів, у школи Роса був критичний період. Ціни за оренду приміщення та всі комунальні послуги зростали, а підвищувати вартість навчання він вперто не хотів. Це позбавило б частину учнів можливості ходити на танці. Ендрю відкрив для нього рахунок, з якого Рос міг користуватися лише відсотками, в якості щомісячної підтримки. Навіть для Елін, яка перечитала безліч історій про чарівників і безкорисливих героїв, така дружба, така довіра здавалися фантастичними. Тим цікавіше їй було побачити дівчину, яка підкорила серце Ендрю. Але якщо всі вже на острові, то від кого цей пакет, у якому промацувався лише невеликий паперовий конверт?
Рос тим часом про пакет і не згадував, думаючи лише про Елін. Він любив її без якихось ​​на те причин. Навіть без причин взагалі, просто любив. Вони могли довго сидіти і дивитися один одному в очі, не промовляючи жодного слова, вивчаючи ті глибини душ один одного, на яких слова вже не потрібні. Ці двоє були діаметрально протилежні, і в той же час мали стільки спільного. Вона любила його більше за всіх і все, що зустрічала й бачила будь-коли в житті. Він мав багато справ, невирішених питань, організаторських обов'язків. І, все ж, головним з недавніх пір в його житті стала вона. Тепер, що б він не робив, було вже не для нього одного, для них. Він любив тримати її обличчя у своїх долонях, дивитись у її чаруючі очі, і думати у такі моменти про те, що для кохання зовсім не потрібні жодні причини.

Лальєн зрозуміла, від кого пакунок, щойно його побачила. Він не був вишневого кольору, як всі таємні подарунки, але дістати її навіть на острові міг лише один занадто романтичний хлопець.

«Моя дівчинко, ніхто не здатний любити тебе так сильно, як я.
Ти в кожній моїй думці, у кожному сні. Ми більше не можемо бачитись. Але я знаю все про твоє життя. Знаю, що зараз ти на чудовому острові, в оточенні справді хороших людей. Я зібрав інформацію про кожного з них – мені важливо, хто поряд із тобою.
Зараз ти впевнена, що щаслива з Ендрю та його друзями. Вважаєш, що він — твоя доля, а його життя вже стало і твоїм теж. Моя дівчинко, ти можеш досконало вивчити мову його друзів, захоплюватися ними, ділитися з ними своїми сумними історіями — адже ніщо так не зближує, як вони. Але ніколи не бути тобі там своєю. Ти француженка, з усією нашою пристрастю, з нашим інакшим смаком та шармом, ніколи тобі не стати простішою і ближчою до дивних щасливих людей, які зараз поряд з тобою.
Я часто бачуся з твоїми батьком та мачухою. Їм відомо все. Вони допомогли мені відновити репутацію в очах моєї родини. У наших батьків ще є спільні справи. І жоден із них не проти поріднитися. Тільки французи можуть зрозуміти, що пристрасть не є пороком чи хворобою. Ти француженка, Лалі, ти теж колись зрозумієш. Або вже розумієш, але нікому не зізнаєшся.
Так, ти зараз там, з ним, але ж я знаю, що за останні місяці не було жодного дня, коли ти могла б позбутися думок про мене. Я знаю все, кохана моя, і це зміцнює мою надію на наше швидке возз'єднання. Напевно, ти зараз кинула підозрілий погляд на свій смартфон. Так, люба, він все ще шпигує для мене. Думаєш, я не проникну в будь-який твій девайс? Не розповідатиму як. Таємниці приваблюють, чи не так? Можу лише натякнути, що запозичив цей секрет у Марка. Без його відома, правда.
Ти тепер щаслива? Ти справді в це віриш? І твоє щастя не затьмарює жоден сумнів, жодна думка, що все навколо не твоє? Що це ніби не з тобою, не тобі призначено? Це життя Ендрю, його Всесвіт. А ти моя. Я готуюся до твого повернення. Чекаю, спокійно чекаю, поки ти награєшся в дівчину, якій більше нічого не треба. Я знаю, ти не зможеш прикидатися надто довго. Повертайся в Париж.
З любов'ю, Жак».