Розділ 4. У якому Тая вчиться правдоподібно брехати

– Як ти, брате?

Тая намагалася вдавати, що спить, але ж тріпотіли ті зрадливі повіки. Довелося розплющити очі.

Молодший принц ельфів був надзвичайно схожий на брата, однак вираз обличчя був таким погордливо-пихатим, що Тая аж трохи знітилася. Проте намагалася перейняти такий же зневажливий погляд. Сіла на ліжко, велично й прямо голову підняла. Головне, вжитися в образ, а там піде як по маслу.

– Голова болить. Інколи навіть важко розмовляти, – брехала начебто досить правдоподібно.

Бо родич із розумінням кивнув.  

– Очевидно, що ти отримав серйозне поранення. Навіщо було кидатися на Дріана самотужки. Ти ж знаєш, тролів тяжко перемогти. Ти, звісно, в нас найхоробріший воїн у королівстві та найвправніший, але ж то було лише вихваляння й позерство.  Я б допоміг тобі. Однак не встиг. У тій колотнечі й запалі битви я не зміг відразу прийти тобі на поміч. Драфте, а як проходить регенерація принца? – звернувся молодший принц до гнома, який тихою тінню стояв біля узголів’я.

- Начебто як зазвичай. Ніяких відхилень. Проте не можу стверджувати, що Його Високість відновиться найближчим часом. Тут важко передбачити, - щось не дуже доброзичливий тон у Драфта. Та й міміка була відповідною.

Тая почала підозрювати, що не все мирно й дружно було між братами.

- Мені щось зовсім кепсько, - промовила вона, намагаючись усім виглядом показати, що ледь не вмирає. «Хоч би не спитав щось чи не згадав про когось», - сподівалася на удачу Таїсія.

- І що ти навіть не зможеш очолити військо, повести нас далі на темних? Невже тобі аж так погано? – не вірив брат, ой не вірив. – От саме зараз найвдаліший момент розбити їх. Ми із розвідувальним загоном виявили, що вони згортають свій табір! Елізарію, треба наздоганяти їх і нищити остаточно. Там у них якась колотнеча трапилася. Один із моїх воїнів бачив, що оскаженілий, з якогось дива, Дріан трощив табір! І начебто поранив клятого зрадника Андруса. А потім темні гуртом кинулися на троля. У це важко повірити, але раптом троль щось собі надумав чи, можливо, вирішив змінити сторону протистояння. Уявляєш, якщо тролі більше не будуть їхніми союзниками. Такий момент не можна втрачати! Треба негайно вирушати навздогін.

- Можливо, нехай принц Елізарій за правом намісника керує військом і визначає хід воєнної кампанії? – якось не до ладу вклинився Драфт. – Ви ж, принце Елію, пам’ятаєте, хто стане королем після вашого батька? Ми маємо дотримуватися права старшого сина.

Елій зиркнув на гнома злісно, немовби спопелити хотів на місці. Тая ж замислилася. По-перше, зраділа, що гном назвав принца на ім’я. Якщо так і буде й надалі, то якось адаптується. Шкода, що бейджиків у підлеглих немає, як на тих нарадах, що вона проводила.

По-друге, спадкоємець престолу мав би бути дуже владним, із сильним, сталевим стрижнем. Тож варто, напевно, трохи суворіше брату відповідати.

- Я гадаю, що знесилений очільник точно не зможе вести своїх воїнів у бій. Невже ти не почув, Елію, що я насправді серйозно поранений? – ой, чи не перегнула палицю Тая. Зблиснули гнівною незгодою очі брата.

Між ними дійсно є якесь суперництво. І гному, мабуть, можна довіряти.

- Тоді ми розділимося. Як тобі така ідея, брате? – запропонував Елій. – Я поведу частину боєздатного війська навздогін за темними, а ти разом із пораненими повернешся до резиденції.

Чудова, прекрасна була ідея! Таї вона надзвичайно сподобалася. І честь принца не осоромить і в бій не доведеться йти та ще й, можливо, щось довідається дорогою від Драфта.

- Я згоден, брате. Це слушна думка. Так і зробимо, - вже й не плуталася у словах. Упевнено говорила про себе в чоловічому роді. – Вирушай негайно!

Навіть командним тоном сказала. Навички керівної посади давалися взнаки. Гадала, що саме так і має поводитися принц та вона вжилася в роль майже досконало.

Елій підійнявся із крісла, кивнув і вже хотів вийти з намету. Проте затримався на мить, вдивлявся підозріло в лице брата, ковзнув поглядом по сорочці. Цікаво, щось запідозрив чи не вірить у серйозність поранення. Тая той прискіпливий погляд із гідністю витримала, очей навіть не відвела.

Брат, хмикнувши собі під носа, поспішно вийшов. І якісь накази відразу ж віддавати почав. Чулося знадвору, що розгорнув активну діяльність.

- Даремно, ви дозволили йому це зробити, - підійшов ближче гном, поправляючи подушки, щоб зручніше було сидіти. – Тепер Елій всі лаври переможця собі забере – от побачите. Ще й намовлятиме відданих вам вельмож у тому поході.

Цей Драфт їй подобався все більше й більше. Мабуть, близький слуга був принцові. Тому й приязно подивилася на нього й навіть погладила його невеликі руки. Та цей жест був зайвим, бо гном здивовано глипнув на свого хазяїна.

- Нічого страшного не відбулося, - трохи різко відповіла Тая, зрозумівши, що прихильність свою даремно таким чином проявила. – Якось потім вирішиться усе. На моє спадкове право ніхто ж не посягатиме? – спитала обережно. Треба випитати, чи є в принца вороги.

Бо ж у товаристві королівської сім’ї буде складно, точно схибить і щось не те скаже чи зробить. Знову наполегливо давила ідея про втрату пам’яті. Інакше ніяк не викрутиться.

- Звісно, ні, Ваша Високосте. Ви ж розумієте, що Елій плестиме інтриги, але відкрито не виступатиме супроти вас. – Гном знову набовтав якесь питво, Тая покірно випила. – Але щось мені здається, що ви трохи перебільшуєте із вашим пораненням.