Я хочу кохання такого палкого,
Щоб серце вискакувало з грудей.
Такого відчайдушного — щоб у розлуці
Повітря ставало, мов розпечене лезо.
Я хочу кохання, як у романах —
Першого, чистого, вічного.
Такого, ніби у нас інтрижка —
Веселого, трішки безбашенного.
Танцювати під дощем, іскрами стріляти,
Щоб сьогодні — люті вороги,
А завтра — закохані бовдури.
Без зрад, вагань і недовіри.
Я хочу кохання, щоб відчувати себе
За кам’яною стіною —
Міцного, безпечного, стабільного.
Щоб життя проходило, як у казці —
Безтурботне, надійне і сповнене любові.
Я хочу кохання, щоб ми доповнювали одне одного,
Щоб наші недоліки тільки прикрашали нас.
Кохати — без вороття, без образ.
Такого кохання, щоб наші діти мріяли,
Щоб і в них доля була, як у батьків.
Я хочу кохання, щоб ми сміялись,
Мов діти малі.
Але такого кохання залишається лише хотіти,
І загубиться воно у цих рядках,
У вічному часі,
Де мрії живуть,
Та не завжди збуваються.
Відредаговано: 11.04.2025