Таємні думи. Відчуєш смак моїх дум - зрозумієш свої.

Сльози, що стали вогнем

Відьма не просить, відьма бере.
Відьма не плаче, її сльози – отрута.
Кожен рух її тіла – грація хижака,
Кожен погляд – гачок, що затягує в пастку.

Але хто спитає: чому?
Чому вогонь її очей так палить?
Чому слова її – холодні, як лід?
Можливо, її серце давно розбите,
І кожен уламок став лезом помсти.

Можливо, в її крові кипить ненависть,
Але ненависть ця не народилася сама.
Можливо, вона сотнями років,
Збирала на собі рани від людської жорстокості.

Відьма – це жертва,
Що стала мисливицею.
Відьма – це крик у темряві,
Що відлунює в тиші віків.

Діва

Подобається

#5581 в Різне
#1425 в Поезія

У тексті є: вірші, про життя і смерть, думи

Відредаговано: 11.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись