Таємні думи. Відчуєш смак моїх дум - зрозумієш свої.

Стихія кохання

Розкажу про кохання одне —
Бурхливе, пристрасне, трепетне.
Воно невпинно зростало,
З кожним днем ставало сильніше.

Та кохання це стало залежністю,
Залежність росла непомітно,
А кохання все згасало,
Згасало на очах, та не зупинялось.

Залежність перетворилась на божевілля,
Божевілля, що шалено росло,
Ніби люта завірюха
Все розмело й заплутало душу.

А божевілля змінилось на ненависть,
Темний, холодний вітер у грудях.
Ненависть рвала душу,
Але знову змінилась — стала пристрастю.

Пристрасть, як полум’я,
Знову запалила серця,
Розтопила сніги.
І повернула до кохання.

Кохання, що вижило,
Пройшло крізь бурі й холод,
Відродилось, як фенікс
Зі свого попелу.

Ось це кохання — справжнє.
Немає кохання міцнішого,
А ніж того, що витримало
Усі стихії кохання.

Подобається

#3913 в Різне
#1023 в Поезія

Відредаговано: 02.11.2024