Ох як я намучилась з тобою!
То ти грубий, то ти ласкавий,
То ти розмовляєш зі мною цілими днями,
То ти відвертаєшся від мене,
Ніби ти забув що було між нами,
І я бачу лише, твою грубу спину.
Через тебе, моє серце,
Розривається на маленьки шматки.
Але через тебе воно співає,
Ніби в ньому живе маленька пташка,
Яка радується кожному дотику,
Кожному дню, проведеному з тобою.
І як мені вчинити?
Якщо ти впадеш,
Що мені зробити?
Піти і допомогти тобі?
Або закрити очі і втекти.
А якщо я?
Якщо я впаду?
Ти допоможеш мені?
Віддаси мені свою руку допомоги?
Або відвернешся, посмієшся з мене і підеш.
Як мені вчинити?
Піти тобі на зустріч і повірити?
А потім ти знову відвернешся від мене,
І скажеш що це не було по справжньому
Що це просто була скороминуща пристрасть, проста гра.
Або забути тебе, забути всі муки,
Недосипані ночі, ту туманну любов,
Ту біль, коли в глибині душі ти знаєш,
Що нічого не вийде.
Забути як ти використовував мене.
Забути і жити далі, але вже без тебе.
Як мені вчинити
Підскажи.
Відредаговано: 02.11.2024