1. Початок ? А хіба він є?

Антоху Крамаренка друзі ніколи не називали по прізвищу. Не часто кликали навіть по імені. Але для друзів, особливо близьких, він завжди був — Крама. Ніхто не пам’ятає, як і коли прилипло це прізвисько — але факт залишається фактом.

Крама пропав кілька місяців тому, але тепер він сидів перед Захарієм, ніби нічого й не сталося. Ніби це не його розшукувала поліція, не його розшукувало СБУ і навіть якісь невідомі люди в серйозних костюмах — схожі на бандитів. Але не на нашу гопоту з району, а на серйозних бандитів — ніби з голлівудського блокбастеру, у вишуканих костюмах з дорогими швейцарськими годинниками.

Перед тим, як зайти «на каву», він завбачливо набрав з «лівого» номера — і ось сидів перед ним, зухвало і цинічно знищуючи запас чорного шоколаду.

— Вибач, Захаре, я просто давно не їв шоколад. Не було його там, — винувато сказав Крама і посміхнувся.
— Та їж, — Захарій почувався трохи некомфортно. — Ще куплю, то ж не проблема. Головне, що ти живий.

Після цих слів Крама іронічно хмикнув і загадково промовив:
— І не кажи.

— Крама, тебе шукають.
— Світ ловив його і не спіймав, — з легкою усмішкою він відкинувся на стілець, допиваючи каву. — Тому я і прийшов саме до тебе. Мені потрібна твоя допомога, Захаре. Ти просто єдиний, хто мене не здасть.
— Чого ти так вирішив?
— Я знаю, друже. Деякі речі я знаю точно. І одна з них — тобі я можу довіряти.
— Якщо ти хочеш моєї допомоги, ти маєш дещо розповісти мені…
— Чого мене шукають?
— Ні, не те, — Захарій почервонів. Він завжди червонів, коли хвилювався, і нервово забарабанив пальцями по гладкій матовій білій поверхні кухонного столу.
— Де я пропадав?
— Це теж, — але головне, — нарешті, ніяковіючи, тихо видавив Захарій, — це ж не ти вбив Інну?

Зависла пауза.

— Знаєш, я не можу дати однозначну відповідь... — повільно підбирав слова Антон. — У принципі, можна сказати, що я її вбив... Але, по-перше, в мене на це була поважна причина — вона вбила мене першою. — І, витримавши паузу, дивлячись в ошелешені очі товариша, додав: — А по-друге — це їй дуже не сподобалося, і вона хоче моєї крові…