Розділ 21

Головний біль обудив Кеншьо. Після випитого вермуту, його мучила спрага. Він пив алкоголь дуже рідко, лише два рази до цього. Перший раз був, коли всі однокласники потайки куштували пиво. Кеншьо пішов із ними, але відпивши ковток він на більше не відважився. Він не хотів, щоб батьки дізналися і розчарувалися в ньому. Навіть не відчувши смаку, він швидко замаскував запах жувальною гумою.

Натомість на його шістнадцятий день народження, батько офіційно розлив пиво їм до кухелей. Цього разу Кеншьо виразно відчув гіркий смак дріжжей, легке запаморочення голови після і невелике ранкове похмілля. Так само, як і зараз, окрім спраги, його мучив тупий головний біль.

Коли він зайшов на кухню за склянкою води, Моріка вже була там. Її скуйовджене після сну волосся було зібране на маківці. Все ще в піжамі, вона стояла біля стільниці. В одній руці вона тримала “Вегетаріанку”, а в іншій філіжанку кави.

- Кеншьо, нарешті ти встав! - вигукнула вона.

- І тобі доброго ранку, - Кеншьо налив собі кави і сів за стіл.

- Слухай, я не розумію цю головну героїню. Вона всім каже, що сон спонукнув її стати вегетаріанкою.

- Що тут не ясно? - його дратував надто гучний голос Моріки, від якого гуділо в голові. - Їй постійно снився кошмар про мертві тіла звірів, кров всюди, звичайно її відвернуло від мʼяса.

- Почнемо з того, що вона стала веганкою, а не вегетаріанкою, - Моріка загнула сторінку і відклала книгу. Кеншьо підняв брову, але не запротестував. Чомусь слід Моріки у цій книзі здався йому природнім. - Вона ж відмовилась від яєць і молока, від усіх продуктів тваринного походження.

- Чи це щось змінює? - кава мала гіркий післясмак. Він встав і відкрив холодильник в пошуках молока, та його не було. Як іронічно, подумав він, і сів назад.

- Ні, але можна було вже назвати книгу вірно. - Моріка витерла краплю кави зі стінки філіжанки і облизала палець. Кеншьо затримав на цьому погляд, але швидко первів його на книгу. - По-друге, навіть якщо вона відмовилась від мʼяса, як можна було очікувати того ж самого від свого чоловіка?

- Але ж вона не очікувала, - він випрямився на стільці.

- То чому вона викинула всі продукти з холодильника, а не лишила йому? Він міг би сам приготувати.

- Не міг би. Це історія також протест проти патріархальної системи у суспільстві. Чоловік її не готував сам. Він очікував цього від неї. Так само і того, щоб вона їла мʼясо на службових заходах. Лише щоб гарно виглядати в очах його начальника.

- Гаразд, тут ти правий. Якщо так подумати, вона прагнула таким чином не бути частиною жорстокості, яка коїться в світі.

- І жорстокості по відношенню до неї. Памʼятаєш, як її чоловік сприймав її тіло?  

Моріка опустила очі. Вона памʼятала цю сцену надто добре. Коли чоловік, якому не вистачало близькості з дружиною, взяв її силою. І вона навіть не намагалася ставити опору.

- Так, це було жахливо. Так само як те, що її батько підіймав на неї руку. - вона відставила стілець і сіла навпроти.

- Тому вона й вирішила відмовитися від жорстокості. Хоча б там, де вона мала вплив.

- Гаразд, але для мене далі не зрозуміло чому саме сон так вплинув на неї. Хіба сни не забуваються одразу?

- Є такі сни, що переслідують тебе ще багато місяців поспіль. Тим паче сни, це лише відображення того, що глибоко всередині нас. Невже в тебе такого ніколи не було?

Моріка замовкла на мить. Єдиний сон, який вона памʼятала, був про Кеншьо і два місяці. Але чи він якось вплинув на неї?

- Я не памʼятаю своїх снів. - коротко відповіла вона.

- Не памʼятаєш снів? Взагалі?

- Ні, - збрехала вона. Її погляд втупився в майже порожню філіжанку з кавою. - Тобто, мені точно щось сниться, для мене ніч це не один кліп очима. Я прокидаюсь досить часто. Але на ранок, я нічого не памʼятаю.

- Зовсім нічого?

- Ти так питаєш мене, наче не бачити сни дивніше ніж через сон стати вегетеріанкою!

- Ні, просто… Я не уявляю собі, як це - не памʼятати сни.

- То уяви, уява в тебе ж досі розвинута!

Книжка лежала на столі, коли Моріка відпила рештка кави. Кеншьо хотів запитати як це: жити в світі, в яких життя відбирає в тебе одну звʼязок зі своїм підсвідомим. Як тоді працює її уява. Але питання здалося йому самому дивним. Тому, замість цього, він допив одним ковтком свою каву.

- А, взагалі, перша частина була цікавою, - вона відкрила книжку, лишаючи сліди вологих пальців на сторінках. - Подивимось, про що буде друга і третя.

- О повір, друга в тебе викличе ще більше питань, - Кеншьо всміхнувся.

- Так? Думаєш щось здивує мене ще більше?

Кеншьо вирішив залишити для себе сцени із квітами на тілі. 

- І, взагалі, як твої успіхи з Fleetwood Mac? - Моріка долила їм кави.

- Нормально. - він взяв із вдячністю філіжанку і тільки-но помітив, що його головний біль минув.

- Нормально? Це все, що ти скажеш?

- Ну я починаю розуміти, чому вони тобі так подобаються. Я слухаю як раз читаючи “Віднесені вітром”. Особливо Go Your Own Way підходить до характеру Скарлетт.

- О, я відчуваю перші нотки закоханості. - вона піджала ногу під себе, - “Можеш йти своїм шляхом” дуже схоже на те, що могла сказати Скарлетт.

- Але точно не до Ешлі.  

Вони продовжували обговорювати книгу за вранішньою кавою і Кеншьо ловив себе на тому, що не перестає усміхатися. Він обговорював книги із ікірьо Моріки, та ніколи їхні дискусії не мали в собі суперечок. Зазвичай, ікірьо погоджувалась із кожною думкою Кеншьо і зі свого боку не мала вагань. Вона вірила кожному слову Кеншьо, так якби це була єдина можлива правда. Натомість Моріка не боялася заперечувати йому. Вона готова була дискутувати і відстоювати свою точку зору. Він знову усміхнувся. І подумки вже готував список наступних книг, які хотів порадити їй.