Лист #2

Мене не відпускає головний біль. Дивно, бо коли я розмовляла із лікарем декілька днів тому, вона запитала мене чи мучать мене головні болі, і тоді я не могла навіть пригадати коли востаннє у мене боліла голова. А тепер вона болить весь час. Це не якийсь сильний біль, скоріш таке тупе ниття, але і так надокучливе.

Думаю це може бути повʼязане із ліками, які я приймаю. Вони мали допомогти мені краще спати і зменшити тривогу, але поки цього не сталося. Я все ще прокидаюся вночі, хоча більше не рахую скільки саме разів. 

Чи тобі вдається проспати цілу ніч? Я маю на увазі, чи можеш ти заплющити очі коли надворі ніч, а розплющити коли вже світить сонце? Бо я - ні. 

Дивно згадувати зараз як я себе почувала ще місяць тому. Якби я мала описати це відчуття, я б порівняла його із утопією. Хвиля дивної енергії, яка поглинула мене цілком, і потягнула із собою на дно повного спокою. Інтуїція загострена до максимуму. Достатньо лише подумати, що щось мені заважає, як життя одразу це прибирає. А всі співпадіння сприймаються як доля. 

Зараз мені важко дивитися на своє відображення у дзеркалі. Усі ці висипання і запалення на обличчі, які не сходять взагалі, синці під очима, та й загалом якісь набряклі очі. Так і кортить взяти маркер і замалювати на дзеркалі все це. Або терти ластиком аж шкіра не стане рівною. Моє тіло вже не виглядає таким привабливим, як колись. Живіт тепер випирає, руки дряблі, ноги товще. Невже я так змінилася за декілька тижнів? Де справжня я?

Все, що я хочу, це поринути у сон. Не думати про це все. Коли лікар виписала мені ліки, я була переконана, що вони подіють миттєво. Я з нетерпінням чекала першої ночі щоб нарешті виспатися. У переконанні, що я спатиму 15, або, хоча б, 12 годин, я з радістю вклалася до ліжка. Може саме тому, що я була надто піднесена очікуванням дії "магічної таблетки", мій сон був ще гірший ніж зазвичай. І поки він залишається таким, втома лише накопичується. Може саме через це у мене почалися головні болі?