Лист #1

Відчуваю себе дивно із тим, що пишу тобі листа, але чомусь мені здається правильним. Дивним і правильним одночасно. Хіба це нормально?

Я буду з тобою щирою - останнім часом мені дуже важко. В моїй голові величезний хаос, який заважає жити. Хто як не ти знає про вихор моїх думок. Але якось раніше я могла над ним панувати. Знаєш, це як човен у відкритому океані. Навіть досвідчений капітан не може утримати його на вірному напрямку якщо шторм став надто бурхливим. 

Мені все частіше доводиться відкладати тренування з баскетболу. Кожного разу, коли я ловлю себе на думці, що потрібно збирати форму, йти до залу, повертатися - мене починає охоплювати тривога. Що я не зможу відповідно зосередитися. Що не зможу викластися так, як хочу. Та й як я можу панувати над цим, якщо я не можу запанувати над порядком навколо себе? Навіть зараз я дивлюся на неприбраний стіл, тарілки на підлозі, розкидані речі і мені стає недобре. "Як тільки допишу цього листа - візьмуся за роботу", кажу я собі. Сподіваюсь, ти не проти побути трохи моїм виправданням?

Через цей хаос у голові і тривожність, мені виписали ліки. Що не тримається купи, адже через це я ще більше переживаю, адже всі ж якось панують над своїми життям не дивлячись ні на що. Але мама наполягала на візиті у лікаря, а я не могла відмовити (ти ж її знаєш). Вона намагається весь час мене підтримати, навісає з питанням “як я”, на що я на знаю що казати. Хоча б батько дав мені простір і спокій. Лише питання про навчання залишилися без змін.

Мабуть першим дзвоником, що щось не так, було те, що мені стало важко мити волосся. Дурниця, правда? Я спокійно приймала душ, вранці і ввечері, але від думки, що мені потрібно помити волосся, мені ставало важко дихати. Наче це невідомо яке складне завдання. Бо його потрібно спочатку вимити одним шампунем, потім другим, нанести один бальзам, потім - другий, почекати аж воно підсохне, нанести гель для укладки, поділити на секції, висушити... Вже навіть від опису цих етапів я втомилась. Вибач, якщо і тебе втомила.

Не знаю, чи цей лист має сенс (я обіцяла собі, що не буду його перечитувати - цікаво чи дотримаюсь я цієї обіцянки?), але все думаю як його закінчити. Нічого не спадає на думку. Якби це була телефонна розмова - я б просто кинула слухавку, даючи пролунати гудкам. Може, уявімо, що я так і зробила? 

Біп

Біп

Біп