Другий шанс

Ранок був незвично тихим.
Ліана стояла біля великого вікна офісу Максима. Того самого офісу, з якого вона колись пішла з гордістю і болем.
Тепер вона повернулася.
Але вже зовсім іншою.
Двері кабінету відчинилися.
— Нервуєш? — з легкою усмішкою запитав Максим.
Ліана повернулася до нього.
— Трохи.
Він підійшов ближче.
— Ти знаєш, що я не дозволю нікому ставитися до тебе так, як раніше.
— Я знаю, — сказала вона спокійно. — Але я повернулася не тому, що ти мій хлопець.
Максим підняв брову.
— А тому що?
— Тому що я хороша у своїй роботі.
Він усміхнувся.
— Саме тому я і запропонував тобі посаду.
Вона сіла за свій новий стіл — тепер офіційно помічниця керівника проєктів.
Колеги дивилися з цікавістю.
Дехто пам’ятав стару історію.
Але цього разу Ліана не боялася їхніх поглядів.
Максим зайшов у кабінет і тихо сказав:
— До речі.
— Що?
— У нас сьогодні важлива зустріч із клієнтом.
— І?
Він нахилився трохи ближче.
— І я хочу, щоб ти її провела.
Ліана здивовано подивилася на нього.
— Ти серйозно?
— Абсолютно.
— Це велика відповідальність.
— Саме тому я довіряю її тобі.
Вона відчула легке хвилювання… і гордість.
— Добре, — сказала вона впевнено. — Я впораюся.
Максим дивився на неї кілька секунд.
— Я знаю.
Коли вона вже виходила з кабінету, він тихо додав:
— І ще дещо.
Ліана зупинилася.
— Після роботи… вечеря?
Вона ледь усміхнулася.
— Подивимось, як пройде зустріч.
Максим засміявся.
— Справедливо.
Ліана вийшла в офіс.
І вперше за довгий час вона відчула, що все починається знову.
Не з помилок.
А з другого шансу.