Несподіваний вибір

Повітря між ними було напруженим.
Ліхтарики тихо мерехтіли на асфальті, освітлюючи їхні обличчя.
Максим дивився на Ліану, ніби чекав вироку.
Олексій стояв поруч спокійно, але його погляд був уважний.
Тиша затягнулася.
І раптом…
Ліана зробила крок вперед.
Її рука повільно піднялася.
І вона взяла Максима за руку.
Максим здригнувся від несподіванки.
Олексій теж завмер.
Кілька секунд ніхто не говорив.
— Ліано… — тихо сказав Максим.
Але вона не дивилася на нього.
Вона дивилася на Олексія.
— Я повинна бути чесною, — сказала вона тихо.
Олексій мовчав, але в його очах з’явилася тінь розуміння.
— Частина мене все ще з ним, — продовжила вона. — І якщо я цього не перевірю… я завжди буду думати “а що як”.
Максим дивився на неї, ніби боявся навіть дихати.
Олексій повільно кивнув.
Він не виглядав злим.
Але в його очах з’явився біль.
— Я казав, що не хочу бути запасним варіантом, — тихо сказав він.
Ліана опустила погляд.
— Ти не запасний варіант.
— Тоді я піду, — відповів він спокійно.
Це було сказано без злості.
Просто рішення.
Він ще раз подивився на неї.
— Якщо ти зрозумієш, що це була помилка… я не знаю, чи буду ще тут.
Ці слова зависли в повітрі.
Олексій розвернувся і пішов.
Ліана дивилася йому вслід.
Серце стислося.
Максим обережно стиснув її руку.
— Ти не повинна була…
— Повинна, — тихо сказала вона.
Вона подивилася на нього.
— Тепер покажи, що це не було помилкою.
Максим зрозумів:
вона дала шанс.
Але це ще не перемога.
Це лише початок боротьби.