Після напруженого ранку Ліана повернулася до свого столу, але думки були далеко від проєктів.
Раптом її телефон задзвонив.
— Ліано? — привітно прозвучав голос з іншого кінця. — Це компанія “Innovate Studio”. Ми переглянули твої портфоліо… і хочемо запропонувати роботу у нашому відділі дизайну.
Ліана трохи завмерла.
— Я… дякую, — тихо сказала вона. — Але я ще не…
— Розумію, — перервав її співрозмовник. — Ми просто хотіли дати тобі шанс. Роздуми можемо перенести на завтра.
Вона відклала телефон і глибоко видихнула.
— Це серйозно, — подумала Ліана. — Можливо, це шанс почати з чистого аркуша.
Але серце її не залишало спокою. Максим. Його погляд, його слова… навіть його постійне невдоволення.
Вона знала одне: навіть якщо в іншій компанії їй буде легше працювати, її емоції залишаться тут.
Максим проходив повз, помітивши її задумливість.
— Ліано, все гаразд? — спитав він тихо.
Вона підняла на нього погляд.
— Так, — усміхнулася ледве помітно. — Просто думаю про пропозицію.
Він кивнув, але в його очах відчувалася тривога.
— Будь-яке рішення ти приймаєш сама, — сказав він. — Але май на увазі… не кожна можливість повернеться вдруге.
Ліана знову опустила погляд на телефон.
Вона знала, що завтра доведеться робити вибір.
Між новим шансом і тим, що її тримає тут…
Між роботою і Максимом.
І її серце вже знало, що рішення не буде простим.
Відредаговано: 23.02.2026