Інтриги

Аліса ніколи не програвала.
І вона не збиралася починати зараз.
Вона уважно спостерігала за Ліаною. За тим, як та сміється з Данилом. За тим, як Максим намагається триматися холодно, але його погляд постійно повертається до однієї людини.
І це її дратувало.
— Цікава дівчинка, — сказала Аліса тихо, коли залишилася з Максимом у кабінеті. — Але трохи… нестабільна.
— Що ти маєш на увазі? — різко запитав він.
Аліса знизала плечима.
— Нічого особливого. Просто я помітила, що вона часто відволікається. Плутає дедлайни. Сьогодні Данило за неї закінчував частину макету.
Це була неправда.
Але сказана спокійно й упевнено.
Максим насупився.
— Я сам перевірю.
— Звісно, — усміхнулася Аліса. — Я просто хвилююся за твій бізнес.
Того ж вечора Ліану викликали в кабінет.
— Ліано, що відбувається з проєктом для клієнта? — голос Максима був стриманий.
— Усе готово, — вона поклала папку на стіл. — Я здала його ще вдень.
Він відкрив документи.
Частини файлів не вистачало.
— Це не повний варіант, — сказав він холодно.
Ліана зблідла.
— Це неможливо. Я все завантажила.
— Данило казав, що ти просила його щось доробити.
— Що? Ні!
У дверях з’явилася Аліса.
— Ой… я, мабуть, не вчасно, — вона зупинилася, але не йшла. — Просто хотіла уточнити, чи все гаразд із тим проєктом.
Її очі на мить зустрілися з очима Ліани.
І в них було щось переможне.
Ліана раптом усе зрозуміла.
Файли.
Чутки.
Натяки.
— Це ти, — тихо сказала вона.
— Перепрошую? — невинно підняла брови Аліса.
Максим подивився між ними. Напруга стала майже вибуховою.
— Я не знаю, що відбувається, — сказав він жорсткіше, — але мені потрібен порядок, а не драми.
Ці слова вдарили боляче.
Ліана мовчки вийшла з кабінету.
І вперше замість ревнощів вона відчула інше —
образу.
Не через поцілунок.
А через те, що він не став на її бік.