Удар у відповідь

Ліана повернулася до кабінету, навіть не постукавши. Вона просто хотіла забрати документи.
Але те, що вона побачила, змусило її завмерти.
Аліса стояла занадто близько. Її рука лежала на шиї Максима. І в наступну секунду вона нахилилася — і поцілувала його.
Не різко.
Не випадково.
Навмисно.
Світ для Ліани ніби зупинився.
Максим не одразу відштовхнув її. Лише через кілька секунд він перехопив руки Аліси і відсунув її.
— Алісо, не треба, — сказав він тихо, але твердо.
Та було пізно.
Ліана вже все бачила.
— Вибачте, — холодно промовила вона. — Я, мабуть, заважаю.
Її голос був рівний. Занадто рівний.
Максим різко повернувся.
— Ліано, це не те, що ти подумала —
— Все нормально, — перебила вона. — Це ж “давнє минуле”, правда?
Вона розвернулася і вийшла, не давши йому можливості пояснити.
А всередині все ламалося.
Наступного дня Ліана змінилася.
Вона була усміхнена. Легка. Надто легка.
І поруч з нею з’явився Данило — новий дизайнер, який не приховував своєї зацікавленості.
— Ліано, може після роботи вип’ємо кави? — усміхнувся він.
— Чому б і ні? — відповіла вона трохи голосніше, ніж потрібно.
Максим почув.
Він бачив, як Данило нахиляється до неї. Як вона сміється. Як її рука випадково торкається його руки.
Щось темне спалахнуло в його погляді.
Він підійшов ближче.
— Ліано, у нас дедлайн, — сказав він холодно.
— Я встигаю, — відповіла вона спокійно. — Чи тепер мені не можна розмовляти?
Їхні погляди зчепилися.
— Ти робиш це навмисно, — тихо сказав Максим.
— Так само, як і ти? — прошепотіла вона у відповідь.
Між ними знову спалахнула напруга. Але тепер до неї додалися ревнощі.
І вперше Максим відчув, що може її втратити.