Конфлікт і напруга

Весь день Ліана намагалася зосередитися на роботі, але кожен рух Максима відчувався як виклик. Він з’являвся поруч, ненав’язливо перевіряв її проекти, кидав короткі погляди, що змушували її серце калатати швидше.— Ліано, — промовив він тихо, коли вона завершувала черговий ескіз, — ти вже зовсім не така холодна, як зранку.Вона відвернула погляд і стиснула губи.— Це не твоє діло, Максим. Я працюю, — відрізала вона, намагаючись стримати голос, який трохи тремтів від роздратування і хвилювання одночасно.— Мені цікаво, що насправді приховуєш ти, — відповів він, нахилившись ближче, щоб подивитися їй в очі. — І мені здається, що ця ігнор-гра може затягнутися надовго.Ліана відчула, як всередині все кипить. Вона хотіла відштовхнути його, втекти, але не могла відвести очей.— Максим… — почала вона, але він перебив:— Ти думаєш, що я збираюся просто чекати? — голос його став тихим, але сповненим рішучості. — Ні. Ця гра лише загострює все між нами.Вони стояли так кілька секунд, дивлячись один одному у очі. Напруга була майже фізичною: дихання частіше, серця билися шалено.— Добре, — видихнула Ліана, нарешті відчуваючи, як хвиля емоцій прокочує її від роздратування до зацікавленості, — але обмежимо це роботою.Максим кивнув, але його усмішка була легкою і зухвалою одночасно.— Обмежимо, — промовив він, — але ти вже знаєш, що це буде непросто.І хоча вони повернулися до своїх завдань, повітря між ними залишалося напруженим, гарячим і сповненим невисловленого бажання, що робило кожен їхній рух, кожен погляд — справжнім випробуванням для сердець.