Підсилюємо гапругу

Після того, як колега увійшов і обговорив проект, Максим закрив двері кабінету і повернувся до Ліани. В повітрі ще відчувалася легка хвиля їхнього першого поцілунку — непомітна, але реальна.

— Добре, — сказав він спокійно, але з тоном, який змусив її серце калатати швидше, — продовжимо.

Ліана відчула, як їй стає важко концентруватися. Кожен рух Максима, кожен погляд, що випадково зустрічався з її очима, змушував її нервово ковтати повітря.— Мені здається, ти занадто близько стоїш, — спробувала пожартувати вона, але голос трохи тремтів.

— Мені здається, це і є точка концентрації, — відповів він із легкою усмішкою. — Тут ми можемо працювати ефективніше.Вона відчула, як по спині пройшов легкий холодок, а всередині розгорілася щось нове — напруга, яку неможливо ігнорувати.— Добре, — сказала Ліана, сідаючи за свій стіл, намагаючись зосередитися на ескізах. — Я готова.Максим підійшов, щоб показати їй деякі дрібні деталі проекту. Його рука випадково торкнулася її плеча, і цього разу Ліана не відсахнулася. Вона відчула легкий поштовх емоцій, змішаний із хвилею хвилювання.— Ти сильніша, ніж я думав, — тихо промовив Максим, дивлячись їй прямо в очі. — І, мабуть, саме це робить тебе небезпечною… і привабливою водночас.Ліана відчула, як обличчя спалахнуло. Вона знала, що між ними вже немає просто робочих стосунків — їх об’єднувала емоційна напруга, бажання та цікавість одне дообох.

— Ліано… — тихо промовив Максим, коли вона нахилилася над ескізами. — Ти так концентруєшся… Це дратує і водночас зачаровує.Вона зупинилася і підняла погляд, зустрівши його темні очі. Тієї миті в повітрі щось змінилося: напруга стала майже фізичною.Він підійшов ближче, і Ліана відчула тепло його тіла. Вони стояли так близько, що її дихання змішалося з його, і серце почало калатати шалено.— Максим… — прошепотіла вона, відчуваючи дивне змішання страху і бажання.— Ліано, — відповів він тихо, нахиляючись ближче, — іноді… треба віддатися моменту, а не думати про наслідки.