Ліана з нетерпінням шукала роботу. Вона вже переглянула десятки оголошень і майже втратила надію, коли побачила одне, яке її зацікавило:“Креативна студія шукає помічника для молодого, амбіційного керівника. Вміння швидко вчитися — обов’язково.”— Піду туди, — прошепотіла вона собі. — Можливо, це саме те.Вона увійшла до офісу і одразу відчула атмосферу сучасного креативного простору: світло, дерев’яні столи, незвичні декорації.І тут він з’явився.Високий, темноволосий, з легкою усмішкою і поглядом, який одразу оцінював її від голови до п’ят.— Привіт, — сказав він спокійно, але впевнено, як той, хто знає більше, ніж будь-хто. — Знав, що ти мене знайдеш.Ліана застигла, дивлячись на нього.— Ти що… бос? — випалила вона, трохи шоковано.— Так, — він посміхнувся, майже нахабно. — І тепер ти тут, щоб допомагати мені.Вона відчула, як серце б’ється швидше. Його спокій і впевненість трохи її дратували, а трохи захоплювали.— І… ти завжди так зустрічаєш нових працівників? — спробувала вона відштовхнути дивне відчуття.— Не завжди, — відповів він, нахиляючись трохи ближче, — але ти особлива.Ліана різко випрямилася, намагаючись зберегти самовладання.— Добре, — промовила вона холодно, — покажи мені правила цієї “гри”, босе.Він усміхнувся так, що їй стало ясно: ця робота буде не тільки випробуванням її вмінь, але й її терпіння… і серця.
Відредаговано: 15.02.2026